Подорож до Білої Церкви не обійшлася без відвідування головної туристичної принади міста – дендропарку “Олександрія”.
Дістатися до парку простіше простого – центральна вулиця Білої Церкви, бул.Олександрівський, виведе до головного входу в парк, якщо дотримуватися західного напрямку. На парадних в’їзних воротах відвідувачів зустрічають Пушкін і Шевченко. Погруддя великих поетів не просто так встановлені на території парку. Шевченко і Пушкін свого часу відвідували “Олександрію” і насолоджувалися тутешніми красотами. Крім них в унікальний парк заїжджали особи імператорської фамілії та інші відомі особистості, а декабристи, члени Південного товариства, влаштовували сходки в затишних куточках парку. В “Олександрії” цей момент увічнений в пам’ятнику “Лавочка декабристів”.
Що ж приманювало іменитих гостей в парк, що знаходиться на околиці периферійного містечка Центральної України.
Ще в кінці 18ст. облагороджування території заплавній тераси р.Рось в 3 км від Білої Церкви, в урочищі Гайок, почалося під егідою Олександри Енгельгардт (тоді вже Браницької), яка отримала ці землі від свого чоловіка Ксав’єра Браницького, господаря земель Білоцерківського староства, польського коронного гетьмана. Графиня найняла європейських архітекторів і садівників для створення прекрасного парку. Назву парку дала в свою честь – “Олександрія”. Автором генерального плану забудови парку став французький архітектор Мюффо. Передбачалося, що на території “Олександрії” буде знаходиться літня резиденція графів, господарські та розважальні приміщення, а також садово-паркові художні елементи – галявини, водойми, скульптури, архітектурні споруди. Після смерті свого дядька князя Григорія Потьомкіна, графиня Браницька вирішила побудувати мавзолей присвячений Потьомкіну. Грандіозний меморіальний комплекс повинен був стати домінантою парку. На сьогоднішній день від нього залишилася так звана “Ротонда” ( “Павільйон Потьомкіна”, “Раковина Потьомкіна”). Споруду зведено в стилі розвинутого класицизму у вигляді напівкруглого павільйону з прорізаної у фронтальній стіні напівкруглої арки. У центрі павільйону перебував мармуровий бюст князя Г.Потёмкіна з написом “Полезен миром и войной, Екатеринин друг, благотворитель мой“. Для того, щоб підкреслити значення споруди перед павільйоном був очищений прямокутний майданчик. Висота “Ротонди” 10,5 метрів, ширина – 9 метрів.
Мені найбільш сподобалося інша архітектурна споруда – “Руїни”. Це старовинний зруйнований замок. Саме таку ідею вкладали в нього архітектори – створити ілюзію зруйнованої часом споруди. “Руїни” складаються з двох ярусів. Верхній ярус – це зруйнована будівля без даху. У центральній частині верхнього ярусу розташовується оглядовий майданчик з видом на р.Рось. Нижній ярус знаходиться в землі і в тильній частині споруди входить в комплекс з водоспадом, що б’є з-під “Руїн”.
Унікальною в своєму роді спорудою є колонада “Луна”. Цікава вона своєю акустичною властивістю – будь-який звук чітко передається з одного кінця будівлі в інший. Сам комплекс зводився, як і інші споруди, під час розбивки парку – кінець 18 – початок 19ст. Але в роки Громадянської війни колонада була зруйнована, а відновлена тільки в середині 20ст.
Черговим примітним об’єктом є Китайський місток. Це чисто декоративна споруда розміщується між двома ставками Середньої балки. Свою назву міст отримав від стилістичного виконання – альтанка на мосту споруджена у вигляді китайської пагоди. Доповнюють східну концепцію моста-альтанки дві скульптури – китаєць і китаянка.
Окрім архітектурних форм тут відвідувачів вражають і форми природні.
З природними багатствами органічно сусідять і творіння рук людських – скульптури, яких в “Олександрії” більш ніж достатньо.
За радянських часів дендропарк розширили, приєднавши до нього мисливські угіддя і звіринець Браницьких, що знаходяться на захід від “Олександрії”. Так в садово-парковий комплекс була включена Палієва гора. Так називається край великого виступу верхньої тераси парку, утвореного двома глибокими балками. Виступ обривається до Росі крутим кам’янистим схилом, висота якого 20-25 метрів. Ця височина ще в 5-8cn. була заселена і грала роль укріпленого городища в прикордонній лінії молодої держави Київської Русі. Своє оборонне значення ця місцевість не втратила і пізніше. Так в 1702-1704рр. один із загонів козацького полковника Семена Палія стояв тут, захищаючи кордон Батьківщини. Залишки земляних укріплень досі проглядаються на схилах гори. Нині на горі височить пам’ятник війську Семена Палія.
