Що?
Маєток Хоєцький, він же – Ризоположенський чоловічий монастир.
Де?
Село Томашівка поблизу Фастова, Київщина.
Чому?
По-перше, бо це красиво. Архітектор Валеріан Куликовський створив цікаву і нестандартну будівлю в стилі модерн, яку навіть охрестили “Малим Ермітажем”.
По-друге, бо це цікаво. Зараз у палаці Хоєцьких знаходиться… церква! А все тому, що і сама будівля, і територія навколо неї з 2000 року належать монахам!
Чи варто брати дітей?
Та можна, чому ні? На території є дитячий майданчик з гойдалками, а ще тут живуть страуси, фазани, пави і якісь чудернацькі лами або альпаки. Вони є на фото, хто точно знає, що за звір, – пишіть у коментах.
Поїхали ми в Томашівку весною, якраз коли розквітли магнолії. Виявилося, що на території монастиря вони теж є, що стало приємною несподіванкою для мене. Кажуть, що влітку відвідувачів комплексу радують троянди.
Гуляєш отак собі і думаєш: що ж тут автентичного, а що вже витвори сучасності? Виявляється, з минулих часів збереглася лише садиба, яка навіть не садиба вже, а церква. Мур навколо монастиря, хоч і стилізований під Середньовіччя, цілком сучасний. Дзвіниця взагалі в процесі будівництва. Усі псевдомармурові леви, янголята та фонтан… ну, ви зрозуміли.
На території всього і багато: келії яскравого забарвлення, маленька капличка (чи то нова церквушка?), цвинтар і склеп (склеп же то?), мозаїки-ікони з алейками до них, скульптури левів, янголів, орла і страуса, якір (чому якір?) під кованою металевою ротондою, бюсти релігійних діячів, віддалена альтанка, міні-зоопарк, дитячий майданчик, недобудована дзвіниця. Наче і гарно, але якось розрізнено все це, не відчувається гармонії, єдиного стилю.
Мене особисто дуже цікавив сам будинок – колишня резиденція дворянського роду Хоєцьких. Розглядала його на фото блогерів-мандрівників, а він чарував мене вишуканим різьбленням, асиметричним плануванням, відкритою терасою, вабив своєю нетиповістю і легкістю. Химерний модерн, якщо двома словами. Страшенно хотілося мені його відвідать! Тому й поїхали. І, скажу вам, не даремно! Садиба в гарному стані, відремонтована, хоча це вже більше не світська споруда – в ній розташований храм монастиря. А в радянські часи, до речі, там була школа. Оглянути можна лише пару кімнат на першому поверсі. Лишилися кахляні печі, ліпнина на стелі. Проте повсюди ікони і новонамальовані фрески, якось їх аж занадто багато, тому уявити колишні інтер’єри досить важко.
Гуляти на території монастиря можна цілком вільно, головне не шуміти, шкоди не робити. Для прогулянки вихідного дня – те, що треба.
Фотовраження додаю.
Текст і фото: Аліса Коломієць.