Цього року мені нарешті пощастило зробити оглядову поїздку по крайньому сходу України, присвятивши 6 діб автопробігу через всю Луганську область. Ця експедиція, хоча й також була покликана вивчити тутешні степи, але сильно вирізнилась від попередніх мандрів, коли ми щороку виїжджали прицільно на якусь окрему ділянку і вивчали її.
Ландшафт Донецького кряжу. На передньому плані представник Червоної книги України сон чорніючій
Тепер, побачивши хай і краєм ока, але всю область за один раз, можна робити порівняння, висновки і головне – давати поради іншим, куди поїхати. Загальний трек нашого маршруту Луганщиною мав наступний вигляд:
Для більшості українців саме Луганщина є тією «Теrrа Іncогgnіtа», де ми ніколи не були і навіть не планували. Історично так склалось, що українці, які мешкають у інших областях, уявляють Луганщину досить неприглядним краєм, і, ніколи її не бачивши на власні очі, проголошують подумки вирок, щось на зразок «труби і терикони, що я там не бачив?».
Попри цей хибний стереотип, Луганщина є однією з найбагатших на природні цікавинки областей. Звісно, із Кримом, Івано-Франківською областю або Буковиною за красою та багатством «чистої природи» важко тягатись. Але, як це не дивно звучить, більшість областей України сильніше освоєні людиною, ніж Луганщина. Наприклад у класично туристичних Львівщині та Тернопільщині або столичній Київщині збереглося значно менше «дикої природи», ніж тут, на крайньому сході.
З іншого боку, Луганщина вигідно вирізняється серед інших областей тим, що на її території зосереджені зовсім різні ландшафти, здатні здивувати контрастами і різноманіттям навіть досвідченого туриста. Тут є крейдяні відслонення над обширними заплавами річок півночі області; піщані арени і ліси над Сіверським Дінцем, найбільшою річкою українського сходу; степові балки, населені байбаками і, врешті, незвичний ландшафт Донецького кряжу із пагорбами на монгольський манер, скелями і глибокими байраками.
Чого тут нема, так це туристичної інфраструктури. Звісно, що її нема передусім тому, що Луганщина майже ніким не сприймається як цікаве туристу місце. Хто буває тут у справах, той відвідує лише великі міста, де нерідко і справді немає нічого крім труб і териконів. Та варто виїхати за місто, і ми потрапляємо в один з найцікавіших куточків країни. Між іншим, найбільший шмат степу у Європі(!), північне пасмо Донецького кряжу починається прямо за останніми будинками південних околиць Луганська. Починається і тягнеться на схід більш як на 100 кілометрів.
Весняний степ
Отож запрошую любителів нових вражень і туристичної цілини до подорожі на Луганщину, справжній Дикий Схід. Жодна турфірма не запропонує вам мандрівку сюди. Тому доведеться все зробити самим. Поза великими містами навряд чи вдасться знайти готель, а значить доведеться обійтись наметом.
Як доїхати? До Луганщини можна дістатись залізничним і автобусним сполученням практично з усіх областей України. Всі дороги тут ведуть до Луганська. Звідси, з центральної автостанції, кожні півгодини можна відправитись у будь-який куточок області, тож лишається лише вибрати куди саме.
Коли їхати? Луганщина – степовий край із досить суворим кліматом. Найбільше сенсу мають поїздки сюди навесні – з кінця березня до кінця червня. Саме в цей період тут квітнуть всі степові рослини. А в другій половині червня розгортаються довгі коси на колосках ковили.
Влітку тут дуже спекотно і сухо. А взимку навпаки – надто холодно. Тому оптимальним буде встигти потрапити сюди до кінця червня.
Якщо серед варіантів подорожі ви оберете Донецький кряж, не забувайте що це, хоч і невеликі, проте гори, і протягом доби тут можуть бути дуже відчутні перепади температури, до 20 градусів. Отож навіть в червні візьміть із собою теплі речі, вони багато не важать.
По причині досить суворих степових умов значну частину року тут можуть бути проблеми з водою. В селах багато колодязів. Але оскільки не всі хати жилі, то не всі колодязі використовуються. Отож питайте у людей, в якому з колодязів вода краща.
Степовий ландшафт Донецького кряжу
Куди їхати? Щоб обрати, куди саме ви подастесь після того як потрапите до луганського автовокзалу, треба уявляти територіальний розподіл по області цікавих місць. Спробую на свій розсуд запропонувати кілька варіантів.
1. Донецький кряж. Йдеться про частину області, що на південь від долини Сіверського Дінця. Сюди поїхати буде цікаво тим, хто мріє побачити безкрайні степи до обрію, монгольські пагорби і відчути, що в усі боки від тебе не видно нічого крім дикої природи. Звісно, що до самого центру кряжу транспорт не ходить. Тому щоб потрапити сюди, найпростіше дістатись найближчих до кряжу райцентрів, а там, за картою – місцевими сільськими автобусами. Найбільш вдалими для цього райцентрами будуть Свердловськ, Краснодон, Антрацит, Лутугине, Попасна, Перевальськ. Плануючи маршрут до кряжу, уважно роздивіться карту місцевості на космознімках, які можна побачити в інтернеті. Степові ділянки кряжу дуже добре на них проглядаються і тому ви зможете легко обрати, куди саме вирушити діставшись до райцентру.
Донецький кряж має 2 пасма, що горизонтально перетинають південну частину області з заходу на схід. Північне пасмо починається прямо за межею Луганська на південь, а південне розміщене ледь не на українсько-російському кордоні на півдні області. Північне пасмо значно більше за площею, в ньому є великі байрачні ліси з повноводними навесні річками.
Одним з пріоритетних варіантів опинитись в самому центрі кряжу громадським транспортом – їхати маршрутом Луганськ-Свердловськ, але вийти на півдорозі на ділянці Краснодон-Свердловськ. Саме тут пряма траса перетинає кряж посередині.
Ландшафти Донецького кряжу
2. Заплава Сіверського Дінця. Сіверський Донець – найбільша річка на сході України. Після злиття її вод з Осколом, що на Харківщині, річка стає дуже великою і створює потужну заплаву. На відміну від заплави, наприклад, Дніпра, яка нині похована під каскадом водосховищ і забудовами в околицях Києва, заплава Сіверського Дінця знаходиться в природному стані. Весною, як і на більшості річок Луганської області, тут бувають потужні водопілля, які затоплюють ліси і луки талими водами. З високого берега річки це просто неймовірне видовище, яке нині мало де можна собі дозволити побачити в Україні. Коли паводок сходить, мандрувати можна і самою заплавою. Вона переважно залісена і добре зволожена. Вздовж річки утворюються масиви лісів. Тому в цій частині області можна планувати подорожі протягом всього теплого сезону.
Потрапити до заплави Дінця можна діставшись міст Кремінна, Станично-Луганське, Славяносербськ. В кремінських лісах триває процес створення Національного природного парку «Сіверсько-Донецький».
3. Крейди. Північна половина Луганщини зайнята своїм специфічним ландшафтом. Тут, по інший бік Дінця від Донецького кряжу, знаходиться багато степових балок, протікають великі річки Євсуг, Айдар та інші. Вздовж цих річок широким шлейфом пролягають потужні заплави. По правому берегу всіх цих річок тягнуться високі крейдяні пагорби. Навесні на пагорбах прямо серед крейди, розквітають воронці (півонії).
“Крейдяні” ландшафти Північної Луганщини
Крейди над Айдаром, Новопсковський район
А внизу, попід крейдяними схилами живуть байбаки. Байбак – можливо, найбільший в Україні звір, який підпускає до себе людину на невелику відстань. Тому для фотосесії не знайти краще звіра за байбака, який стоїть біля нори. Втім, варто переступити невидиму межу, після якої закінчується уявлення байбака про безпеку, як звір миттю зникне у норі.
Щоб потрапити на крейдяні гори, необхідно їхати до райцентрів Старобільск, Новопсков, Сватове, Новоайдар, Білолуцьк, Білокуракине.
“Крейдяні” ландшафти Північної Луганщини
“Для фотосесії не знайти краще звіра за байбака, який стоїть біля нори”
Даною статтею я хочу спровокувати українців відвідати цей прекрасний край на сході України, незаслуговано забутий, проігнорований і відкинутий багатьма з нас
Коли приїдете до Луганщини і подастесь у мандри степами, обов’язково розповідайте людям, що ви приїхали сюди здалеку, адже місцеві жителі традиційно не цінують красу природи навколо. Нехай кожен, хто живе на крайньому сході України, знає, що йому є чим пишатись і що берегти.
Текст: Олексій Василюк
Фото: І.Балашов, М.Кривохижа, В.Костюшин
