Незримі наші тіні,
Там наші голоси
Вже не належать нам.
Про Трускавець. Частина перша. За пивом
Про Трускавець. Частина друга. Гуляючи
Далі наш шлях у прогулянкою Трускавцем лежав до Курортного парку.
Парк також називають Адамівкою, на честь Адама Сапеги — одного з найактивніших ініціаторів реконструкції парку.Вважається, що англійського стилю парку надав садівник Юзеф Яблонський, який і засадив тут велику кількість як типових, так і екзотичних дерев.
На вході до парку нас зустрічає “Едвар” – один з символів Трускавця. Ця прекрасна дерев’яна будівля стоїть над джерелом №6.
А ще нас зустрічає величезний у пофігістичний собака).
Потік Воротище пронизує парк.
В парку багато лавок ( в доволі хорошому стані) і багато скульптур. Часто дивних і напіврозвалених.
Джерело №3 “Броніслава”.
Влітку тут добре. Тінисто. Багато птахів. Хто індитифікує цю?
Заманухи для туристів ( і туристів, що лікуються тут . А таких тут більшість)
Штучні ставки трохи тейво. Занедбані.
Пам’ятник Адаму Міцькевичу (1900 рік). По парку на асфальті багато віршів Міцкевича понаписувано. Спочатку то трохи напрягало, але потім помітили написи і фанатів української поезії. Запам’ятав слова віршу Костя Москальця.
В парку харашо…
Ще якесь джерело. Зараз непрацююче як я зрозумів.
Дійшли до більш відомого джерела. “Юзя”. №10. І скульптурка тут нічо така.
За легендою вода звідси має омоложуючий ефект.
Омоложуватися краще вмивання, як сказала Оленка. Але мені пофіг, я пив. Часто я дивуюся, як дожив до своїх років))).
Сидять. Омолоджуються.
Прямуємо до виходу з парку.
Виходимо до бетонних велетнів старих радянських санаторіїв. Для порівняння як люди раніше лікувалися і жили у вілах ( минулий пост) і як лікувалися про совку.
З назвами особливо не заморочувались…. Кристал… Алмаз… Янтар.
А можна ж так, наприклад.
А це Бювет мінеральних вод №2. Типу на ремонті, але щось особливих робіт тут не спостерігалося.
Санаторії зараз не працюють. Не те, щоб вони було особливо розвалені, скоріше законсервовані. Але розруха відчувається.
Тут вже підсуєтилися віруючі. Вмостирили капличку на території якогось санаторію.
Рушили назад в центр. Але парк цього разу обійшли. По перше ми шукали де поїсти, по друге не цікаво ходити однією і тою самою дорогою.
І не пошкодували. Багато цікавого побачили.
Добралися до санаторіїв, яким пощастило більше. Їх викупили і навіть модернізували трохи.
От такий от він Трускавець. Бетон і зелень. Але це далеко не все ще. БАгато що цікавого є розказати.
Не перемикайтеся.
