Кривий Ріг – найбільше місто серед не обласних центрів України. У 2020 році тут мешкало близько 619 тисяч осіб. Воно сьоме за площею і найдовше в Україні. Ті хто міряють по крайнім точкам розташування кар’єрів, в які, на роботу їдуть криворіжани, дають цифру 126 км, але ті хто міряє саме межі міської ради, дають цифру удвічі меншу – 61 км. В будь якому випадку воно дуже довге.
Кривий Ріг – єдине місто України, де є підземний трамвай – метротрам. Він має дві лінії при загальній довжині 18 км. 11 станцій, з яких повністю підземними є лише три, а три – наполовину підземні. Щоденно він перевозить близько 80 тисяч пасажирів. Його можна вважати туристичною атракцією.
Найбільший кар’єр Кривого Рогу – кар’єр Південного гірничо-збагачувального комбінату
Ганнівський кар’єр
В Кривому Розі є декілька дуже цікавих парків, створених у радянські часи, є затишні сучасні райончики, із торгово-розважальними центрами, є ресторани і кафе. Із старовинної архітектури у місті я запам’ятав лише залізничний вокзал. Але Кривий Ріг приваблює туристів зовсім не архітектурою – це найбільший і найцікавіший в Україні центр індустріального туризму. Тут добувають залізну руду й виплавляють метал.
Кривий Ріг заснували козаки у 1775 році, як поштову станцію при тракту із Кременчука на Херсон. Поряд із Кривим Рогом були села Інгулець, Диконка, Катеринка та Олександрів Дар (Рахманівка) – вони теж пізніше увійшли у місто. В 19 столітті, до 1857 року, село Кривий Ріг було казенним військовим поселенням, а після скасування таких, стало державним селом. В 1859 році в Кривому Розі мешкало 3644 особи, і це було достатньо велике село.
У 1866 році краєзнавець і археолог Олександр Поль відкрив біля Кривого Рогу, досліджуючи балку Дубову, поклади багатої залізної руди. Він організував ряд експедицій, в яких виявляв все нові родовища, вміст руди у покладах яких, становив до 70%. Але влада спочатку віднеслася до досліджень Поля скептично, деякі чиновники взагалі називали його маніяком. Лише через вісім років Російське технічне товариство призначило комісії для дослідження родовищ, а перший рудник – Саксаганський, був відкритий у 1881 році, і в цьому теж була заслуга Поля, адже руник відкрило організоване ним акціонерне товариство «Залізні руди Кривого Рогу». Ще через три роки з’явилася залізниця, і розробка нових родовищ пішла повним ходом. До цієї справи долучилися металургійні товариства та окремі підприємства. У 1900 році в Кривбасі вже діяло 79 рудників і за видобутком руди він обігнав Урал.
Одна із найглибших залізорудних шахт світу “Родіна”. Глибина сягає 1580 метрів.
У 1916 році в Кривому Розі вже мешкало 60 тисяч жителів. Більшість була пов’язана із видобутком руди та виплавкою металу. У 1931 році було створено Криворізький металургійний завод, який став одним із найбільших подібних підприємств у Європі, а в повоєнний час і у світі. В часи незалежності це підприємство називалося «Криворіжсталь», воно стало відомим своєю приватизацією, реприватизацією та повторною приватизацією, коли його викупив мільярдер із Індії за рекордні 4,8 млрд. доларів США. Нині підприємство називається Арселор Міттал Кривий Ріг. Крім нього у місті є й інші металургійні підприємства, значна частина яких належить холдингу Метінвест.
І у Арселора, й у Метінвеста є дуже цікаві, дуже сучасні, заводські музеї. Ще у місті є інтерактивний історичний музей, розташований під найбільшим в Україні квітковим годинником. Але мені видається значно цікавішими ніж музеї кар’єри, провалля і відвали – це схоже на інопланетні краєвиди із фантастичних фільмів. Але краще вам не пробувати побачити все цікаве самостійно – ви його і не знайдете, і ніхто вас не пустить без місцевих організаторів. Хіба що на відвали зможете піти, яких тут величезна кількість, і вони формують ніби гірський рельєф, з вершинами, стрімкими схилами, водоспадами і каньйонами.
Гігантські провалля над шахтами
Індустріальний краєвид
Гігантські копри
Найбільшим кар’єром Кривого Рогу є кар’єр Південного гірничозбагачувального комбінату. Його українську абревіатуру важко вимовити ПГЗК, тому частіше використовують російську – ЮГОК. Кар’єр часто називають найбільшим у Європі, адже його глибина давно перевалила позначку у 400 метрів, а довжина понад 5 км. Але з таким твердженням не погоджуються у Горішніх Плавнях, адже їх кар’єр не набагато менший за глибиною (теж понад 400 метрів), а от за довжиною більший – понад 7 км. В любому випадку кар’єр ПГЗК – це щось нереальне. Він має кілька організованих оглядових майданчиків. Супер!
Ще я був на Ганнівському кар’єрі. Він менший, але теж дуже ефектний, та й на око важко зрозуміти, що він менший.
В Кривому Розі є своя зона відчуження – це територія над старими рудними шахтами, частину із яких підірвали у 1941 році при відступі. Над шахтами інколи провалюється земля, утворюючи гігантські кратери. Найбільше провалля, яке ми бачили, сягало понад двохсотметрової глибини. Жахливе видовище.
В Кривому Розі дуже багато шахт. Здавалося б, для чого шахти, якщо є кар’єри? Але в шахтах руда значно багатше на вміст металу, тому розробка шахт рентабельна. Над шахтами стоять височезні копри – башти, в яких ховаються шахтні підйомники. Висота деяких копрів перевищує 100 метрів, і на них можна піднятись, але із супроводом.
Найцікавіше з усього у Кривому Розі – це шахти. Зовсім інший світ не схожий ні на що, хіба на фільми про гобітів. Мені пощастило спуститись у одну із найглибших залізорудних шахт у світі. Вона називається «Родіна» – по радянському. Глибина її розробки 1580 метрів, а я опускався на глибину 1345 метрів. Це шокує. Від однієї думки про глибину волосся дибки стає.
Залізничний вокзал
На такій глибині стабільна температура 27 градусів. Тепло. Від місця зупинки кліті – так називається гірничий ліфт, в який може влізти чоловік тридцять одразу, наша екскурсія простяглася на кілька кілометрів. Спочатку ми їхали на невеличкому, ніби дитячому, електричному потязі, із двох вагончиків, а потім ішли пішки. У формі, касках, з ліхтарями-коногонками. Майже всюди у розгалужених ходах прокладено рейки для перевозу руди. Часто в куточку по дренажній канаві тече вода – це працює відкачка. Тут є медпункт, де всю зміну сидить медсестра, і місця для відпочинку та перекусу. Нам давали протестувати роботу із відбійним молотком. Він дуже важкий, кілограмів тридцять важить. Мабуть скільки ж важить підставка під нього. І усе це шахтар тягає на собі. Сильнючі ж люди, титани якісь, хоч з виду і не скажеш.
Тур у Кривий Ріг можна називати одним із найцікавіших в Україні. Нам його неодноразово організовував географ, вчений, краєзнавець та ентузіаст – Володимир Казаков. Він дуже багато розповідав і про 95 квартал (та інші міські квартали), і про жахливий феномен кримінального руху бігунів, і про бідність та багатство міста. Якщо я усе це перекажу – буде не стаття а книга. Поїдьте – побачите і почуєте наживо.
Текст та фото Романа Маленкова.
Трохи міської архітектури
Пам’ятники та музеї
