Так коли ж виник Городок, що над Смотричем?

ГО «Україна Інкогніта» давно і плідно співпрацює з Городоцькою міською територіальною громадою (Хмельницька обл.). Наше видання неодноразово повідомляло про здобутки партнерського проекту «Могили предків», що реалізується разом із Відділом культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міськради.

Нагадаємо, що під час експедицій, що проходять у рамках проекту досліджуються не лише давні некрополі (українські, польські та єврейські), але й усі інші типи пам’яток, що трапляються під час виїздів.

Цю публікацію, ми вирішили присвятити історії самого Городка. Звісно не всій, а лише питанню часу виникнення цього населеного пункту.

Ранній період історії Городка та час його виникнення впродовж тривалого часу залишався досить невизначеним та міфологізованим. Сумнівними, ба – антиісторичними та безпідставними  є навіть офіційні дати першої письмової згадки.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2001 року №878 в списку історичних населених міст України час виникнення м. Городок датується 1362 роком. Цю дату тогочасні кабмінівські «специ» чомусь прив’язали до битви на Синіх Водах, після якої Поділля увійшло до складу Великого Князівства Литовського.

Але жодних письмових згадок про Городок на той час не спостерігається від слова «зовсім». Зауважимо, що у тій постанові чимало сумнівних і курйозних моментів і дат, які неодноразово критикувалися науковцями.

У фундаментальній праці «Історія міст і сіл УРСР», том 26  (1971), повідомляється що: «Перша письмова згадка про Городок в історичних джерелах належить до 1392 року, коли литовський князь Ф. Коріатович передав його разом з кількома селами земянину Бедриху. Звідси й назва — Бедрихів-Городок».

Ця помилкова теза взята з праці Юхима Сіцінського «Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд». Там «Батько подільського краєзнавства» записав наступне:

««Бедрихов Городок» возводитъ начало этого поселенія къ концу XIV и началу XV вв, когда жилъ нѣкій Бедрихъ, или Бедришко, которому въ 1392 году князь Ѳеодоръ Коріатовичъ далъ четыре села въ Червоногродскомъ округѣ…»

Але Червоногородська округа, знаходиться в зовсім в іншій частині Поділля і територія сучасного Городка до тієї округи ніколи не входила. Але на користь того, що йдеться про Городок над Смотричем, а не якийсь інший з чисельних Городків, грала теза, що поруч з Городком знаходиться село Бедриківці.

Юхим Йосипович на той час не знав, що трішки нижче за течією Дністра, у самому серці колишньої Червоногородської округи є давне село, а колись містечко Городок. А за кілька кілометрів від нього є ще й село з назвою Бедриківці! Саме цей Городок і згадується у давньому акті. Відстань між цими Городками – більше сотні кілометрів.

Ця теза Сіцінського давно спростована істориками, попри те й досі кочує по аматорських публікаціях.

Зауважимо, що пізніше і сам Сіцінський від цієї версії відійшов.

Щодо інших письмових згадок. Враховуючи специфічність топоніму і наявність одразу декількох поселень з назвою «Городок» (лише на Поділлі – 2!), час першої письмової згадки  Городка у науковому середовищі досі дискутується, бо не завжди зрозуміло, про який саме з чисельних Городків йдеться.

Враховуючи досить слабку документальну базу – у давніх архівах період історії Городка до XVІ століття суцільна біла пляма, та й із XVІІ століттям не густо, поставити крапку у цьому питанні могли лише археологічні дослідження. Такі відбулися в 2017 та 2021 рр.

Їх провели науковці ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології Національної академії наук України та  Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції на чолі з відомим подільським археологом кандидатом історичних наук Павлом Нечитайлом.

Важливий аспект, – ці дослідження були ініційовані і профінансовані місцевою громадою. Одночасно відділ культури, національностей, релігій і туризму Городоцької міськради надавав велику технічну та організаційну допомогу експедиціям. Це показово, бо керівництво місцевих громад зазвичай ігнорує власну історію і не лише не виявляє ініціативи, але навіть проявляє злочинну недбалість у випадках, коли археологічні дослідження згідно чинного законодавства мали би проводитися в обов’язковому порядку, але не проводяться. Городок тут виступає, як один із найбільш дружніх до історичної спадщини та  науки міст України.

Як показали археологічні дослідження 2017 р., значною мірою ініційовані автором цієї публікації, сучасний центр Городка, який до того вважався водночас його історичним ядром, почали заселяти щойно від другої половини XVII століття.

Крім того було знайдено підтвердження, що люди вподобали цю зручну для проживання місцевість із сивої давнини. Зокрема один із розкопів виявив сліди поселення трипільської культури. В іншому, який був закладений на території скверу ім. С. Виноградського, крім артефактів XVII- XVIIІ століть було виявлено фрагменти ліпної кераміки, найвірогідніше ранньої залізної доби.

У цілому дослідження 2017 року виявилися вдалими. Тоді поталанило знайти величезний масив артефактів, що розповідають про культуру, побут та ремесла міста у XVII- XVIIІ ст.ст.  На основі цих знахідок сьогодні сформована практично вся експозиція Городоцького краєзнавчого музею, що присвячена цьому періоду.

Археологічні дослідження, які у серпні-вересні 2021 року проводив загін Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції ДП «НДЦ «ОАСУ»» ІА НАНУ на замовлення Городоцької міської ради взагалі перевершили всі сподівання.

Дослідження проводились в частині міста Городок, на правому березі річки Смотрич відомій серед старожилів як «Старе місто».

Польові роботи зосередились на території замкової гори. Досліджувалось кілька об’єктів та локацій: залишки кам’яної стіни, біля колишнього костелу Св. Анни; плато Нижнього укріплення; печера на замковій горі; верхня частина замкової гори.

Подробиці опустимо, зосередимося лише на тих розкопах, які пролили світло на початок історії Городка, як окремого міста.

Найбільше відкрить подарував розкоп №4.

Спочатку його було закладено у вигляді траншеї 6х1 м. Траншея була закладена на схилі замкової гори. На першому метрі траншеї було знайдено фрагмент кам’яної мурованої стіни. Стіна залягала на глибині 1 м.  Стіна мурована з вапнякового каменю на світлому вапняно-піщаному розчині. Камінь  у лицьовій кладці прямокутної форми.  Нижче – бутова кладка простежена на 0,6 м.

Після виявлення стіни було вирішено відкрити її на максимально можливу довжину. Під час досліджень вдалося відкопати майже 7 метрів замкового муру. Як з’ясувалося, його ширина в основі складала 2,8 метри! Нівроку так була колись твердиня.

В засипці стіни археологи виявили потужний культурний шар з матеріалами XIV– XVII ст.

Зазначимо, що впродовж тривалого часу точне місце знаходження розібраного ще у XVIII ст. замку залишалося невідомим. Навіть на історико-архітектурному плані Городка, виготовленому на замовлення міськради в 2018 р. київськими спеціалістами, гіпотетичне розташування замку було вказане у зовсім іншому місці. Завдяки цьому відкриттю маємо відтепер не лише точну локалізацію розташування замку, але його фрагмент. Тобто Городок приєднався до поважного списку міст, що мають власний замок.

Більш детальні археологічні дослідження знайденого замку були заплановані на наступний 2022 рік, але розпочалося повномасштабне вторгнення росіян. Зрозуміло, що поки триває повномасштабна війна фінансування такого проекту з бюджету громади нереальне. Можливо до цього долучаться меценати. Тим більше, що крім пам’ятки у вигляді розчищених руїн замку це дасть і чимало цікавих експонатів для Городоцького краєзнавчого музею.

Серед чисельних знахідок, передовсім кераміки XVII ст. зроблених біля решток замкового муру варто виокремити фрагменти цегли-пальцівки. Цікавим є фрагмент обмазки з відбитком дерев’яної палиці. Ця знахідка свідчить про існування в замку цегляних та глинобитних будівель або конструкцій.

Цікавий фрагмент імпортної османської фаянсової чашки. Чашка прикрашена поліхромним розписом в стилі «Родос». Походить з міста Ізник. На основі цієї знахідки можна зробити обережне припущення що за часів Кам’янецького еялету Городоцький замок міг бути базою османського гарнізону.

Тепер власне до знахідок, що проливають світло на перші роки, чи, принаймні десятиліття, існування Городка як окремого поселення.

У ході розкопок було виявлено кілька фрагментів характерних архаїчних горщиків. Зокрема це фрагмент горщика сформованого на повільнообертовому гончарному крузі. В тісті цього горщика є рослинні домішки.  За Оленою Оногдою це так звана «своєрідна група». Цікавим є фрагмент з плавно відігнутим назовні вінцем і округлим валиком на краю. Такий профіль тяжіє до давньоруських традицій.

Відгомін давньоруських традицій відчувається і в орнаментації горщиків: це заглиблені горизонтальні прямі та хвилясті лінії.

Частина фрагментів горщиків належить до другої половини XIV – першої половини XV ст. Це посудини з різним кольором черепка від бежевого до цегельного. Сформовані на швидкообертовому гончарному крузі. Формується кутастий профіль вигину вінця від стінок. Вінце має вигляд масивного напівкруглого валика з напівкруглою виїмкою під покришку.

Про інші, досить цікаві знахідки опустимо. Вище ми зупинилися лише на тій їх частині, що дають можливість з’ясувати час виникнення Городка

Завдяки розкопкам вдалося з’ясувати, що безперервне використання території Замкової гори зафіксовано з XIV ст. На це вказують знахідки характерної кераміки у розкопах №2, 3, 4. Найбільше знахідок фрагментів кераміки, що зазвичай датується дослідниками в межах 2 половини ХІІІ – першої половини XV століття. Однак, у  комплексі кераміки цього періоду з Городка відсутні хронологічні ознаки, які б дозволили віднести її до золотоординських часів.

Появу замку на Замковій горі і виникнення самого містечка Городок тепер можна сміливо пов’язувати з другою половиною XIV ст. Таку версію часу виникнення Городка як міста, вже пізніше після оприлюднення вище згаданої помилкової версії з Бедришком,  запропонував на початку ХХ століття і сам Юхим Сіцінський.  Тепер його теорія отримала фактичне підтвердження.

На превеликий жаль, знайдені у 2021 р. артефакти широкий загал міг побачити лише на тимчасовій виставці організованої у 2022 р. в Городоцькому краєзнавчому музеї автором цих рядків та тодішнім зберігачем фондів та в.о. директора музею Павлом Залуцьким. Планувалося у підсумку створити окрему експозицію, яка би проливала світ на початок історії Городка, але Павла призвали до ЗСУ.

18 березня 2023 року Павло Залуцький, чудова людина, фахівець, ентузіаст і справжній музейник загинув під Бахмутом.

Насправді це ще не крапка

Здавалося би, що археологічні дослідження 2021 року тему часу виникнення Городка закрили. На базі зібраних артефактів впевнено можна говорити, що безперервна історія Городка, як окремого поселення починається з другої половини XIV ст.

Але на кожне «але» є своє але!

Археологи у 2021 р. розкопали дуже небагато. Тобто говорити про якісь широкі узагальнення все одно не виходить. Тим більше маємо низку цікавих свідчень.

Зокрема 2019 р. під час будівельних робіт на одній із приватних садиб, що знаходиться упритул до валу тераси, на якому колись стояла найдавніша частина Городка, було зрізано ділянку валу. Тоді автор цієї публікації під засипкою другої половини XVII ст. вияви сліди більш давнього валу і рову. Якого часу було це укріплення, сказати складно. В силу низки причин дослідити це тепер неможливо. Культурний ж шар на терасі повністю знищено на межі 1960-1970-х років, коли тут брали ґрунт для будівництва величезного дорожнього насипу.

Що важливо – у земляному відвалі було виявлено 2 фрагменти кераміки 100% давньоруського періоду. Але враховуючі незрозумілі обставини їх знахідки, а також факт, що це єдиничні екземпляри робити хоч які наукові висновки та узагальнення на підставі цих 2-х черепків ніхто не буде. Це неможливо у принципі. Але факт залишається фактом – в історичному ядрі Городка знайдено кераміку часів Русі.

Друге. Опитування місцевих «детектористів» показало, що на приватних городах під замковою горою знайдено чимало наконечників стріл, які «чорнокопи» віднесли до часів Русі.

Тут однак може бути певне застереження. Зазвичай детектористи всі залізні вістря стріл, що не відносяться до періоду «черняхівської культури» автоматично відносять до Русі. Хоча лук та стріли на теренах сучасної України використовували ще на початку XVІІІ століття!

Окремо зауважимо, що 2021 р. під час розкопок на замчищі археологи знайшли залізний наконечник стріли та арбалетного болта. Але їх було датовано XІV – XV століттями.

Тож автор дуже сподівається, шо під час наступних досліджень поталанить зробити відкриття, що дадуть продовжити історію нашого міста до часів Русі. Тим більше, що деякі  дослідники пов’язує виникнення Городка з болохівським Городцем.

Принагідно автор хоче звернутися до городоцьких «детектористів», багато з яких себе позиціонують, як дослідників історії. Якщо вам траплялися давньоруські артефакти в межах Городка – поділіться інформацією і, ящо є, – то й фото знахідок.

Деякі інші висновки

Результати останніх історичних досліджень дають можливість відкинути деякі історичні аксіоми, що стосувалися історії Городка.

Зокрема назва «Бедрихів-Гродок», це не про Городок-над Смотричем, а про Городок-над Дністром в Тернопільській обл.

Виходячи із цього варто, на приклад, назавжди забути про «фішку» з козацьким бунтом, що стався влітку 1653 р. під Городком. Цей бунт яскраво описаний у Михайла Грушевського. Тоді, нагадаємо, козаки в ультимативній формі вимагали від Богдана віддатися під руку православному московському царю. Фатальні Переяславські угоди стали лише юридичними втіленням тих сумних подій.

За Грушевським військо Хмельницького довгий час стояло табором між Бедриховим Городком і Бедриківцями. Автор, до речі, неодноразово обстежував місця, де гіпотетично міг стояти табір, але результатів – нуль. На ріллі траплялося усюдисуща трипільська кераміка, черняхівська, скіфська… А от артефактів XVІІ ст. – ні. Це при тому що багатотисячна армія, що довгий час «тусувалася» на відносно невеличкій ділянці, мала незле насмітити. Знову ж таки, опитування городоцьких детектористів жодного результату не дало.

В околицях Городка відомі урочища «Козацький яр» та «Козача долина», але вони аж ніяк на пов’язані з перебуванням великого війська. До того ж таких мікротопонімів сотні лише на Поділлі.

Тож тут варто передати сумнівну славу бунту, який фатально вплинув на історію України, тернопільському тезці Городка.

Також сумнівно тепер виглядає донедавна хрестоматійна істина, що на початку своєї історії Городок мав назву Новодвор (Новий Двір).

Зокрема в «Енциклопедії історії України» читаємо:

«ГОРОДОК (давні назви — Новодвір, Городок-Бедрихів, польс. Gródek Podolski) — … Імовірно, заснований у 1430-ті рр. кам’янецьким каштеляном Миколаєм-Бедрихом із роду Свірчів. Уперше згаданий як замок Новодвір 1456».

Враховуючи, що за даними археологічних розкопок 2021 р. поселення вже існувало у другій половині XIV ст. воно аж ніяк не могло бути якимось «новим двором» (до речі, така назва – «Новий Двір» є досить поширеною). Бо якщо є «Новий двір», то десь мало би бути якесь поселення, що підпадає під визначення «старий двір». Але згідно археологічних досліджень період виникнення Городка випадає на час масової появи більшості інших населених пунктів Поділля, які після звільнення цих теренів від влади Орди, починають з’являтися, як гриби після дощу. Тож версія з «Новим Двором» з прив’язкою до Городка, виглядає дещо яловою.

Втім, ця тема потребує окремого великого дослідження і з цим ще потрібно розбиратися.  Але автор наразі схильний віднести гіпотезу «Нового Двору» до помилкових.

Підготував Дмитро Полюхович

При підготовці цього матеріалу використано доповідь «До питання часу виникнення міста Городок» (Павло Нечитайло, Дмитро Тимчук, Дмитро Полюхович), що була озвучена автором цього матеріалу на Всеукраїнській науково-практичній конференції організованої НСКУ в м. Городок (25 жовтня 2024 р.) та ЗВІТ ПРО ПАМ’ЯТКООХОРОННІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ м. ГОРОДОК ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у 2021 році (Нечитайло П.О, Тимчук Д.В., Омельченко О.В.,  Полюхович Д.І.)