«Українська географічна мапа»
(Tabula Geographica Ukrainska) 1638-1639 р.
*Продовження з мого розділу книги «Скарби шведських архівів»*
Перша в історії мапа, яка носить таку назву і є важливою віхою нашої історії. В шведському архіві вона підписана як “Tabula Geographica Ukrainska. Ukraina. Dnjepr (söder om Tjernobyl), Don och Donaus utflöden i Svarta Havet, Krim. Poltava. Tekinia/Bender vid Dnjestr” (Див. Ілюстрацію 9. Мапа 9.).
Кидається в очі орієнтація: південь вгорі. Але ще більш цікавим є продовження античної традиції, яку ми описали вище, зображувати кордони від Дунаю (Danubius) до Дону (Don), від Чорного моря (Pontus Euxinus) до верхів’я Прип’яті (Pripiec) над Чорнобилем (Czernobel).
Цікаво, як сотні років до того, так і майже 400 років після написання цієї мапи, кордони нашої землі лишаються тими ж.
У зв’язку із чим варто згадати про одну з найвизначніших постатей української історії, яка постраждала якраз за звернення уваги на подібні факти з історії картографії, М. Г. Вавричин, авторку цілої низки праць, серед яких виділяють два томи «Україна на стародавніх картах».
Сталося це на «ІІ Всесоюзній конференції з історичної географії Росії», що проходила у Москві в листопаді 1980 р. Марія Григорівна виголосила доповідь «Маловідомі карти України Г. Боплана» про віднайдену польським науковцем С. Гербстом збірку з 11 карт Боплана у фондах Ґданської міської бібліотеким (три з яких ми навели вище). У своєму виступі дослідниця охарактеризувала незнану картографічну спадщину видатного француза і докладно означила межі українських земель – так, як їх визначив картограф на кожній карті. Ці межі явно не збігалися із кордонами, які малювали в політично мотивованій історіографії московські історики тієї доби.
Найбільш точно і повно відобразивши українські території, французький інженер і картограф XVII ст. одним з перших запровадив доєвропейської картографії назву «Україна» на позначення окремої географічної та політичної одиниці, обшири якої простягаються від Московії до Трансільванії. Марія Вавричин просто нагадала про історичні українські кордони, що їх так ретельно зафіксував Ґійом Левассер де Боплан, а також, зібравши відомості про перевидання його карт за кордоном, довела зацікавлення Західної Європи Україною у XVII ст. Московський дебют української дослідниці настільки вразив учасників конференції своїм вільнодумним поглядом на українські історичні кордони, історичну політичну географію та українські етнічні землі, що один із присутніх радянських професорів прямолінійно заявив: «Нам нужны границы Советского Союза, таких карт границ Украины не нужно».
Для Марії Вавричин цей виступ став рубіжним, поставивши її перед непростим вибором: або погодитися із «всесоюзним» баченням української історії, або відмовитися від написання вже затвердженої теми кандидатської дисертації «Картографічні джерела з історії України XV–XVII ст.», з якою була прикріплена до Інституту суспільних наук АН УРСР, і писати «в шухляду».
Вона вибрала останнє. Тривалий час Марія Григорівна не публікує власних досліджень з історичної картографії.
Підготовлені статті «Географічні карти XV–XVII ст. як джерело для історико-краєзнавчих досліджень», «Нові картографічні джерела до історії України XVII ст.» так і залишилися в рукописах. За те, що ми можемо спокійно і неупереджено тепер висвітлювати, демонструвати скановані копії і посилання на архіви, в ті часи вона мусила поплатитись десятком років своєї кар’єри.
Допоки нарешті не була проголошена незалежність України і вона змогла вільно публікувати свої наукові праці. Серед яких і аналіз цієї, що підтверджувала її думки про кордони.
Карта має такі розміри: 44,5×62,5 см; масштаб 1:1500000. На ній вперше позначено і названо 13 порогів Дніпра. Фіксує 275 назв населених пунктів, 80 назв рік, 4 назви островів, 13 назв порогів, 4 назви лісів та ін..
Tabula Geographica Ukrainska. [Ukraina. Dnjepr (söder om Tjernobyl), Don och Donaus…
DATERING: 1634-1639 р.
SERIE: Band 28: Topographica practica (Getkant).