Миколаїв за часів радянської влади був, напевно, самим закритим містом України після Дніпра (Дніпропетровська), яке не знало туристів, і яке не знали туристи. Причина цьому відома – місто було центром ВПК і військового суднобудування. Приїжджаючи до міста зараз, Ви обов’язково побачите залишки монстрів суднобудування, кілометри робітничих слобідок 19-20 століття, нескінченні сірі квартали радянської епохи, але разом з тим, Миколаїв зберіг багато пам’яток архітектури, історії і культури 19 століття, які ховаються на зелених вулицях старого міста.
Місто Миколаїв почалося з верфі. Тобто спочатку була адміралтейство, верфі і кораблі, а потім вже, за наказом славновідомого фаворита імператриці Єкатерини, князя Потьомкіна, у 1789 році почали будувати місто. Будували його за чітким планом архітектора Івана Старова. Прямі широкі вулиці, квартали правильної форми, парки, бульвари, водогін, електричне освітлення вулиць – все, як у найкращих містах імперії. Миколаїв повинен був стати південної столицею Російської імперії, містом-портом, містом-корабелів.
Життя міста було повністю підпорядковане суднобудуванню і флоту. І найкраще доказує це вулиця Адміральська, яка починається від Будинку офіцерів флоту і закінчується біля прохідної суднобудівного заводу 61 Комунарів і Старофлотських казарм. Тож починаємо прогулянку Адміральською – першою і головною історічною магістраллю міста.
На вулиці Адміральській розташований єдиний в Україні музей суднобудування. Звичайно, де ж йому ще бути, як не у Миколаєві, на вулиці Адміральській. Будівля музею – одна з найстаріших будівель міста (1795), колишній будинок Командира Чорноморського флоту. Сучасний вигляд вона отримала після декількох перебудов. Зараз ми бачимо його таким, яке воно стало за часів адмірала Лазарєва у 1834 році. У колекції музею більше 100 моделей кораблів, збудованих на заводах Миколаєва.
Перед будівлею можна побачити шість великих бюстів адміралів, з якими пов’язана історія Чорноморського флоту Російської імперії: Ушакова, Лазарєва, Беллінсгаузена, Нахімова, Корнілова, Бутакова.
Навпроти музею знаходиться будівля Депо Карт (Чорноморське Гідрографічне депо) 1803 року. Це був інженерно-науковий центр флоту, де створювали карти, проектували кораблі і будівлі, знаходилася перша типографія. Будівля збудована у стилі класицизму. З 1833 року тут знаходиться музична школа. Поряд з музичною школою можна побачити пам’ятник композитору Римському-Корсакову. 
Вулиця Адміральська починається з будинку офіцерів флоту. Будівля 1824 року виконувало за часів Імперії роль будинку культури і відпочинку для офіцерів і їх сімей. Тут відбувалися прийоми, бали, зібрання, лекції і вистави. У будинку офіцерів діяли юнкерські класи, музичні класи і бібліотека. Нажаль, зараз будівля перебуває у поганому стані і закрита для відвідування. 
Далі у напрямку Соборної площі вулиця проходить повз будівлю Української гімназії (Перша гімназія міста) і Аркасівського скверу. Станом на жовтень 2016 року, місцева влада почала реставрацію будівлі гімназії і є надія, що скоро вона предстане перед нами у повній красі.
Після скверу можна повернути наліво на вулицю Пушкинську, де перед самим мостом через річку Інгул, знаходиться маленький сквер Пушкіна, в якому знаходиться цікавий пам’ятник молодому Пушкіну. Огорожа скверу прикрашена двома десятками граффіті за мотивами творів великого поета.
Після Пушкінського скверу можна пройтись до середини розвідного мосту через Інгул, з якого відкривається прекрасна панорама Інгулу, Флотського бульвару і стапелів суднобудівного заводу 61 комунарів.
Потім повертаємося назад і направо, на Флотський бульвар. Тут недалеко від моста знаходиться цікава будівля Шахового клубу і Ротонда 19 століття.
Біля шахового клуба за радянських часів встановлений “наріжний камінь” міста. На бронзовому кубі зображені перший корабель, збудований на верфях Миколаєва, “Святий Миколай” (1780), броненосець “Потьомкін” (1904) та науково-дослідне судно “Академік Сергій Корольов”.
Тут же, на Флотському бульварі знаходяться пам’ятники адміралу Макарову і Миколаю Фалєєву – купцю, містобудівнику, першому громадянину міста, який виконував наказ Потьомкіна збудувати місто. 
Далі утопаючий в зелені Флотський бульвар закінчується на Соборній площі, яка була забудована адміністративними і житловими будинками у сталінську епоху. Звертає на себе увагу нетривіальна будівля Міської Ради (1954) з колонами і шпилем де сусідствують радянська зірка і тризуб.
На розі вулиць Адміральської і Лягіна, у куті Соборної площі, знаходиться добрий візуальний орієнтир і прикраса центральної частини міста – Театр Монте. Багатостраждальна будівля театру, яка з’явилася завдяки грошам мещаніна Монті, власника ресторану і готелю “Золотий Якір”, за проектом архітектора Брусницького у 1881 році була справжнім діамантом міста. Перша напасть прийшла з революцією. У голодні 20-і роки, меблі та всі нутрощі театру були розграбовані. Від театру залишилася тільки коробка. На щастя, театр не був знесений, а відновлений. Але під час Другої Світової будівля театру повністю згоріла. Відновлений театр був відкритий після війни і до нього був прибудований портик з шістьма колонами, який трохи спотворює початковий ренесансний вигляд будівлі. В наш час театр називається Миколаєвський художній російський драматичний театр.
Після Соборної площі вулиця Адміральська проходить через кілька кварталів забудови 19-20 ст. і закінчується Манганаровським сквером, який можна назвати парком, де сама висока густина кованих лавок на квадратний метр в місті.
Поряд з Манганаровським сквером можна знайти ансамбль будівель Морського відомства 1848-1850 років у стилі суворого класицизму, так притаманному адміністративним будівлям того періоду Імперії. Всі три казарми П-подібні в плані, триповерхові, складені з не оштукатурених каменів ракушечника.
В одному корпусі Старофлотських казарм, який виходить на вулицю Набережну, нещодавно була закінчена капітальна реставрація. Зараз тут розмістився Краєзнавчий музей міста (один з найкращих в Україні).
На Манганаровський сквер виходить будівля колишньої чоловічої Олександрівської гімназії (зараз Будівельний коледж).
Біля гімназії можна знайти пам’ятник українському матросу Гнату Шевченко (герою Севастополя), руйнуючий міф “Руського міра” про місто “Руської слави Севастополь”. Пам’ятник був встановлений ще у 1874 році, але у 1902 році він був перенесений до Севастополя, де знищений за часів громадянської війни. Пам’ятник українському матросу був відновлений у 1985 році за ініціативи працівників будівельного коледжу.
Навпроти Краєзнавчого музею знаходиться огорожа суднобудівного заводу, яку прикрашає стара брама верфі 1848 року!, що внесена до переліку пам’яток архітектури національного значення. Сама огорожа прикрашена буртальними барельєфами радянської епохи.
