В усіх рекламних проспектах і на просторах інтернету Вилкове називають “Українською Венецією”, але як можна порівнювати село з містом високої культури та унікальної архітектури. Вилкове – це скоріше “Український Вужен”, але так як мало хто знає про китайське село на воді, причепили пафосну і неправдоподібну Венецію. І, треба сказати, це цілком допомагає в залученні туристичного потоку в наше віддалене селище на воді. Дводенні туристичні програми пропонують весь спектр розваг у Вилкове – екскурсія по міських вулицях-каналах, прогулянка на катері в дельті Дунаю з зупинкою на 0-му кілометрі, куштування юшки з дунайської риби і молодого місцевого вина. Такі поїздки всім подобаються, тому що, незважаючи на виснажливий трансфер, подорож проходить “під шофе” з мінімальним зниженням градуса. Кульмінаційним моментом є відвідування знака “0км” – місце впадання Дунаю в Чорне море. З ним фотографуються, в нього пролазять, загадуючи бажання, і проводять інші ритуали мракобісся. =)
Ми ж вирішили поїхати у Вилково самостійно і зупинитися не в готелі, а у місцевих.
Знаходиться місто Вилкове на південному заході Одеської області, стоїть біля дельти р.Дунай. І хоча місто все більше обростає землею, відомим воно стало завдяки тому, що стоїть на воді. Будинки будуються на укріплених землею острівцях, а вулиці – це канали, які тут називають єрики. Місцевий і заїжджий люд пересувається по місту на човнах або по кадках – дерев’яних помостах уздовж каналів.
Вилковчани запросто катаються по місту на човнах по справі і без діла. Човен тут те саме, що й ровер у звичному нам місті.
Центр міста Вилкове. Широкий канал-авеню з припаркованими човнами. На одному березі стоїть кафе, на протилежному – універсам.
Унікальні природні умови не можуть не впливати на тутешнє життя. У водяних городах добре росте полуниця та інші ягоди, а ось зернові культури виростити тут неможливо. Також саме у Вилково ідеальні умови для рідкісного винограду сорту Новак, з якого тут роблять смачне вино. Прохолодне сухе вино Новак з ніжним смаком вгамує спрагу і скрасить дозвілля у Вилкове.
Дунай дарує головне багатство місцевих жителів – рибу. Цікаво, що тут водиться оселедець, називають його дунайкою. Копчена дунайка – головний смаколик вилковчан, але і інша риба тут смачнюща.
Варто кілька слів додати і про місцевих жителів. Засноване місто в кінці 18 століття старовірами-липованами. І до цього дня більшість вилковчан – старовіри. У будинку родини старовірів ми і знімали кімнату. Сім’я, як водиться, велика. Всіх членів сім’ї важко і порахувати, а визначити хто кому доводиться ще важче. Господиня виявилася гостинною, але трохи прихованою. Весь інший склад сім’ї – працьовитий і, в силу своєї зайнятості, нетовариський до прибулих. Жінки сидять з дітьми, готують їства, займаються присадибним господарством і ходять до церкви. Чоловіки так само ходять до церкви, вночі рибалять, а вдень сплять, молодь допомагає по господарству. Такий життєвий уклад не змінювався тут століттями, не змінився і сьогодні. Відомо, що старовіри шанують свої традиції і старанно відвідують храм.
Обличчя міста, де всі один одного знають, влітку розбавляються заїжджими туристами, які рідко тут з’являються поза популярних туристичних груп і маршрутів. Тільки, приїхавши сюди самостійно, вдасться цілком відчути, як це жити в місті на воді, подивитися, як нині живуть старовіри, і зануритися в дунайські води.