Сьогодні, 18 травня, у Всесвітній день музеїв і день народження ДІАЗ «Стародавній Київ» у самому серці Михайлівського Золотоверхого монастиря урочисто відкрили унікальний музейно-археологічний простір «Надбрамна церква та Київ X–XIII століть».
Простір розташований над залишками Надбрамної церкви Михайлівського Золотоверхого монастиря, яка постала у XII столітті та виконувала функцію вхідної брами. У XV–XVI століттях залишки брами розібрали. Під час археологічних досліджень у 1990-х роках тут виявлено фундаменти, абсиду та два склепи, один із людськими останками. Пізніше розкоп накрили павільйоном-ротондою, планувалася музеєфікація, але про пам’ятку надовго забули. До унікального об’єкта повернулися лише з оновленням команди та діяльності ДІАЗ «Стародавній Київ».
«Все почалося з того, що до мене звернувся археолог Іван Зоценко із проханням оглянути фундаменти колись розкопаної надбрамної церкви Михайлівського Золотоверхого монастиря, — згадував пізніше керівник заповідника Роман Маленков. — Тоді все нагадувало купу піску на пляжі… Цим піском колись законсервували історичні фундаменти».
Сучасна музеєфікація здійснена у співпраці Інституту археології НАН України, ДІАЗ «Стародавній Київ» та Київського науково-методичного центру з охорони пам’яток, а також за участі численних волонтерів. Було проведено повторне розчищення та консервацію фундаментів, і не обійшлося без нових знахідок. Зокрема, знайдено давньоруську цеглу-плінфу з відбитками лап давніх київських собак. Перед випалом сформовану з глини плінфу сушили, розклавши на землі, а песики гуляли де хотіли — навіть по майбутній цеглі. Минуло вже дев’ять століть: від тих собак не лишилося й кісток, а їхні сліди в історії дійшли до наших днів.
Пізніше, аби привести об’єкт до пуття, було проведено численні волонтерські толоки — їх назбиралося, напевно, зо два десятки.
«Крім небайдужих волонтерів та активістів, до толок долучилися Інститут археології НАН України, ГО «Україна Інкогніта» та ГО «Сміливі відновлювати», — згадує Роман Маленков. — Крім того, VIHAREV Architects & Engineers забезпечили нам 10 тонн гравію, а Володимир Гаврилов і його ТМ PoliBest зробили, здавалося б, нереальне — зачистили й пофарбували стіну. Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології» облікував пам’ятку та надав банери й стенди».
За словами пана Маленкова, найближчим часом тут також з’явиться експозиція з археологічними знахідками. Наразі триває їх впорядкування та остаточна атрибутація. Крім того, музейно-археологічний простір стане ще й базою для проведення тематичних виставок.
Довідково:
Археологічні дослідження пам’ятки провели у 1998–1999 роках під керівництвом доктора історичних наук Гліба Івакіна. Тоді вивчалися залишки мурованої брами XII століття на території монастиря. Зібрані матеріали внесено до фондів Інституту археології та ДІАЗ «Стародавній Київ», а самі підмурівки та нижні частини стін законсервували й закрили захисним павільйоном.
За результатами досліджень встановлено такі ключові моменти:
- На місці майбутньої брами у Х–ХІ століттях був могильник.
- Першою спорудою була дерев’яна брама, що існувала до XII століття, після чого її замінила мурована конструкція.
- У другій половині XIII–XIV століття брама зазнала руйнівних подій і згодом, у XV–XVI століттях, її остаточно розібрали.
Фундаменти брами зроблено з бутового каменю на вапняно-глиняному тиньку з додаванням піску. Зведені стіни з цегли тримали над собою одноапсидну надбрамну церкву довжиною 10,82 метра і шириною 8,4 метра. До церкви вели сходи, розташовані у двох камерах з боків воріт. Інтер’єр храму прикрашали фрески, хоча сьогодні дійшли лише їхні окремі уламки. Зовнішні стіни були тиньковані, а підлогу встелили цеглою й керамічною плиткою. Понад тисячу кубиків смальти, знайдені археологами, свідчать про існування мозаїчної ікони, яка колись прикрашала храмові стіни.
Фото: Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології»