Село Дашів, що у Гайсинському районі Вінницької області відоме чисельними пам’ятками історії. Найяскравіші — Михайлівська церква (1764 р.) та палац Потоцьких (1887 р.). Завдяки команді «Україна Інкогніта» перелік дашівських архітектурнмх реліквій відтепер можна доповнити ще й старою синагогою.
- Цей будинок виявився синагогою
Зо божниця колись тут була – загальновідомо. Про неї зокрема згадується в дореволюційній російській енциклопедії Брокгауза:
«Дашев — местечко Киевской губернии Липовецкого уезда. Жителей 5527. 2 православные церкви, римско-католическая каплица, синагога и 2 евр. молитвенных школы».
Що й не дивно. В середині XVIII століття в Дашеві вже була поважна єврейська община. В 1880 р. в містечку проживали 2911 євреїв — 51,8% від загальної чисельності населення. В 1939 р. — 967 євреїв 34,1 % від загальної чисельності населення.
Дашівська синагога вважалася знищеною. Але, як з’ясувалося, вона уціліла!
Про обставини розповідає голова громадської організації «Україна Інкогніта» Роман Маленков:
«Разом із Анатолієм Ізотовим (архітектор-реставратор, кандидат наук, — ред.) та на його запрошення ми поїхали дослідити культурну спадщину Дашева. Розпитуючи місцевих краєзнавців про дашівських євреїв, ми дізналися, що на території, де була колись синагога, більшовики збудували ґудзикову фабрику, а саму божницю – знищили. Досвід нам підказував, що створюючи подібні промислові підприємства, приміщення синагог лосить часто використовували для облаштування виробничих цехів чи складів. Так було у Бердичеві, Переяславі, Шаргороді і ще багато де. Нам сказали, що нині там швейне підприємство. Представники місцевої влади домовились із власником аби ми його оглянули.
Вже із першого погляду стало зрозуміло, що це – типова синагога. Огляд внутрішніх приміщень підтвердив що це 100% стара божниця.
Будівля розділена мінімум на три об’єми. Разом із невеликою радянською прибудовою має десь 35-40 метрів довжини. Стиль цегляного мурування відповідає кінцю ХІХ — початку ХХ століть. Нагадує синагогу у Сквирі. Поряд розташована ще одна будівля, приблизно того ж періоду побудови».
- Колись це були спеціальні вікна, що з’єднували молитовну залу із жіночою галереєю
Зауважимо, що про цю божницю не згадано навіть на сайті «Мій штетл», — найбільше змістовному та детальному ресурсі, присвяченому єврейській спадщині України. Для відомого дослідника і знавця юдаїки Євгена Шнайдера — автора і редактора згаданого проекту, інформація що синагога уціліла виявилася приємно несподіванкою. Він ж, оглянувши світлини, ще раз підтвердив, що пам’ятка є синагогою.