Ще в середині червня цього року у с. Крилосі (Ів.-Франківська обл.), де знаходиться територія літописного Галича, розпочалися несанкціоновані будівельні роботи. Під приводом щорічної прощі вірних УГКЦ до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої, що перебуває в Успенській церкві в Крилосі, місцеві депутати вирішили «облагородити» територію, завдаючи непоправної шкоди для історії України.
Масштабні будівельні роботи не лише руйнують історичний ландшафт, але й нищать археологічний шар, який несе у собі безцінну інформацію про минуле Галича – найбільшого колись міста на Заході України. Про хоч які попередні археологічні дослідження, як того вимагає чине законодавство, навіть не йдеться.
Аби припинити блюзнірську наругу над історичною спадщиною України, історики, краєзнавці, діячі культури тощо звернулися до глави УГКЦ Святослава Шевчука з відкритим листом.
Текст звернення надається повністю.
Хто хоче долучити свій підпис звертайтеся у меседжер на сторінці у мережі Facebook професора Українського католицького університету пані Maryana Dolynska (потрібно надіслати прізвище та ім’я, а також вказати «титули»).
Предстоятелю УГКЦ
Верховному Архиєпископу Києво-Галицькому
Блаженнішому Святославу
Секретаріат Глави УГКЦ
вул. Микільсько-Слобідська, 5,
м.Київ 02002 телефон/факс: +380 (44) 541-11-14
ел. пошта: Ver_Arch@ugcc.org.ua info@ugcc.ua
Ваше Блаженство!
Цього року, відвідуючи 9 січня місто Галич, Ви, як Глава Української Греко-Католицької Церкви і Архиєпископ Києво-Галицький, наголосили на значимості історії Галича, а також на пріоритетності наукових досліджень, насамперед археологічних, історії цього міста, такого важливого в нашій державотворчій та церковній традиції.
На жаль, Ваш заклик до активізації саме наукових досліджень до 1125-річчя Галича не знайшов підтримки у місцевої влади. Навпаки – основним завданням з відзначення історичної річниці княжої столиці місцеві очільники визначили проведення будівельних робіт, забуваючи при цьому про потребу археологічних досліджень, а також про збереження історичних пам’яток того Галича, 1125-річчя якого збираються помпезно відзначати.
Особливо прикро констатувати той факт, що ці будівельні роботи заторкнули Серце Княжої столиці – городище літописного Галича в селі Крилосі, звідки історія цього міста власне і розпочиналася. Під прикриттям організації всеукраїнської прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої, що перебуває в Успенській церкві в Крилосі, Галицький міський голова з місцевими депутатами виділили більше мільйона гривень на так званий «благоустрій» на території пам’ятки археології національного значення. Задля влаштування, як виявилось, тимчасової сцени, на давніх валах та схилах княжого городища, яких ще не торкнулась лопата археологів, працював екскаватор, нівелюючи історичний ландшафт унікальної пам’ятки. Не зважаючи на заборону Міністерства культури та інформаційної політики, всупереч роз’ясненням Національного заповідника «Давній Галич», на зелені схили давнього Митрополичого саду завезено бетонні бордюри, кам’яні блоки, вантажівки із землею та камінням, і влаштовано дивну велетенську платформу – витвір хворої фантазії наших будівельників, що в часі війни витрачають кошти на руйнування пам’яток нашої національної історії. На жаль, ця грандіозна бетонно-кам’яна платформа виявилась основою для тимчасової сцени, на якій нібито має відбутися Архиєрейська служба під час Вашого візиту до Крилоса 6 серпня цього року на Всеукраїнську прощу до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої.
Ваше Блаженство, ми є науковцями, що своєю працею докладаємось до підняття з глибин небуття свідчень нашої славної історії. Кілька років тому Ви прислухались до наших закликів і допомогли зупинити наміри чиновників збудувати на місці фундаментів Успенського собору ХІІ ст. новотвір, який вони називали «відновленням храму». Тому знову звертаємось до Вас із проханням вплинути на уми і наміри тих місцевих можновладців, що прикриваючись нібито потребами і побажаннями Греко-Католицької Церкви, цілеспрямовано і свідомо нищить історичний ландшафт і пам’ятки Княжого Галича. У час війни нам потрібно матеріально підтримувати нашу боротьбу проти ворога, що хоче знищити нас не тільки фізично, але й духовно. І збереження, наукові дослідження нашої культурної спадщини – Княжого Галича, повинні стати пріоритетом для нас усіх, хто живе на цій святій землі Галичини. Бетон знадобиться для будівництва укріплень на фронті, а в Галичі потрібно докласти рук до збереження історичної пам’яті, що вибудовує нас як Націю.
Маємо надію, що Ваш візит до Княжого Галича цього року допоможе змінити ситуацію, і остудить «будівельно-благоустрійні» апетити місцевих можновладців, наверне їх на шлях збереження і плекання нашої тисячолітньої історії, культури та християнської традиції Києво-Галицької церкви.
З повагою,
К. арх., ст. н. с. Інституту українознавства, ім. І. Крип’якевича НАН України, доц. кафедри Архітектури та реставрації, Національного університету “Львівська політехніка” Юрій Лукомський
Доктор архітектури, професор кафедри Архітектури та реставрації, заступник директора Інституту архітектури та дизайну Національного університету “Львівська політехніка” Юрій Диба
Археолог, директор РНДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту Археології НАН України Олег Осаульчук
Доктор історичних наук, професор кафедри історії Гуманітарного факультету УКУ Мар’яна Долинська
Кандидат архітектури, старший науковий співробітник Ін-ту «Укрзахідпроектреставрація», дійсний член УНК ІКОМОС Оксана Бойко
Доктор історичних наук, професор кафедри Всесвітньої історії, політології і міжнародних Відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, директор Центру медієвістичних студій Мирослав Волощук
PhD, мол. сержант 110 ОМБр ЗСУ. Завідувач науково- освітнього відділу НЗ «Давній Галич», / фахівець ЦМС ПНУ ім. В. Стефаника Андрій Стасюк
Кандидат архітектури, старший викладач кафедри Архітектури та реставрації, Інституту архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка» Ігор Бокало
Доктор історичних наук, професор Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського Андрій Сова
К.геол.наук, вчений секретар Карпатського відділення Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна НАН України Роман Кудеравець
Кандидат історичних наук, доцент історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Оксана Коваленко
Художник, почесний президент Українського національного комітету ІКОМОС, в.о. міністра культури України (1994-1995), голова Івано-Франківської обласної ради (1990-1992) Микола Яковина
Почесний краєзнавець України, маґістр теолоґії і наук про родину, кампанолог, екс голова Волинської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, кавалер Народного ордену Івана Сірка, лауреат обласних премій історика Олександра Цинкаловського та Миколи Куделі Марчук Галина Степанівна
Доктор культурології, кандидат історичних наук, завідувач кафедри музейно-туристичної діяльності Харківської державної академії культури Щербань Анатолій Леонідович
Архітектор Юрій Волощак
Доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри конструктивної географії та картографії ЛНУ Євген Іванов
Практичний психолог ЗДО Ірина Іванова Дін, доцент кафедри археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова Правління Всеукраїнської громадської організації “Спілка археологів України” Євген Синиця
Журналістка, авторка найстарішого українського краєзнавчого сайту “Замки та храми України” Ірина Пустиннікова
Голова Харківського міського центру захисту історико-культурної спадщини ГО “УТОПІК”, науковий співробітник ОКЗ “Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини”, дійсний член ВГО “спілка археологів України” Ярослав Ліхолєтов
Член Національної спілки художників України та Національної спілки архітекторів України, головний художник . Львова (1992 – 2012р.р.) Володимир Сколоздра
Кандидат архітектури, архітектор, доцент кафедри архітектури та будівництва Університету Короля Данила. Андрій Савчук
Заступник директора з наукової роботи ДІКЗ у місті Луцьку, голова Волинського обласного відділення Спілки археологів України, н.с. Охоронної археологічної служби України ІА НАН України Віктор Баюк
Кандидат історичних наук, завідувач Археологічного музею ЛНУ імені Івана Франка Ярослав Погоральський
Доктор історичних наук, професор кафедри історії України Київського університету імені Бориса Грінченка Віталій Михайловський
Генеральний директор Національного музею історії України 2015-2020, заслуженй працівник культури України, голова ГО “Інвестиції у спадщину і культуру” Тетяна Сосновська
Кандидат історичних наук, завідувач відділу архелогії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Наталя Булик
Сержант ЗСУ, головний редактор газети “Галицьке слово” Володимир Теслюк
К. геогр. н., доц. кафедри геоморфології і палеогеографії Львівського національного університету імені Івана Франка, ст. н. с. Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Олена Томенюк
Кандидат історичних наук, вчений секретар Львівського відділення Інституту української археографії і джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України Надія Халак
К.і.н., доц. Заступник директора з наукової роботи КЗ ЛОР АДІКЗ “Тустань” Миська Роман Григорович
Завідувачка Відділом “Музей Історії України”, зав. фондами “Археологія” КЗ ЛОР “Львівський історичний музей” Куценяк Оксана
Доктор історичних наук, Інститут українознавства ім.І.Крипякевича НАН України Віра Гупало
Магістр історії, Почесний краєзнавець України Андрій Чемеринський
Депутатка Львівської міської ради, директорка Інституту стратегії кульутри у Львові Юлія Хомчин
Доктор історичних наук, професор кафедри історії, музеєзнавства і культурної спадщини Національного університету “Львівська політехніка”, науковий працівник Львівського історичного музею Святослав Терський
***
Нагадаємо, що із діяльністю священників та вірних УГКЦ останнім часом пов’язана ціла низка гучних скандалів, пов’язаних із нищенням чи потворенням об’єктів культурної спадщини. Найгучніші – це нищення віруючими УГКЦ стінопису роботи Модеста Сосенка та Юліана Буцманюка у Славську та намагання спотворити недолугою перебудовою комплексу Катедри в Тернополі. Доля Катедри не вирішена й досі, але із досвіду діяльності УГКЦ та теренах історичної спадщини, пам’ятку всеж спотворять.