«Україна Інкогніта» у своїх публікаціях неодноразово розповідала про сумні перипетії довкола Успенського (Юріївського/Георгієвського) собору у Каневі, що постав ще 1144 року. У цьому святому для кожного українця храмі, де у 1861 році відспівували великого українського поета Тараса Шевченка, довгий час хазяйнували панотці московського патріархату з пастви Гундяєва (Кіріла). Лише у березні 2024 р. після довгої тяганини суд визнав незаконними та скасував рішення виконкому Канівської міськради, свідоцтво про право власності на будівлю за УПЦ (МП), а також скасував державну реєстрацію речового права на об’єкт культурної спадщини національного значення.
- Успенський собор. Фото Dniprovych/Вікіпедія
Як повідомив на своїй офіційній сторінці в мережі Фейсбук Міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький, відтепер храмом будуть користуватися вірні Української Церкви. Зокрема він написав:
У Каневі Успенський собор сьогодні офіційно переданий Православній Церкві України. Блаженніший Епіфаній провів першу велелюдну Всеукраїнську міжконфесійну Молитву, яка означила цей історичний крок.
Храм, де два дні українська громада прощалася з Тарасом Шевченком 164 роки тому, нарешті перебуває у духовному просторі України, звільнившись від паразитування московських церковників.
Процес очищення українських святинь є тим пріоритетом, який вимагає ефективних рішень. Тим більше, що діяльність московських релігійних організацій заборонена законом. Звільнення гендиректора Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» є відповіддю на слабку позицію у виконанні цього закону. Те, що в Лаврі не має бути московського духу, мало бути точкою найбільших зусиль керівника заповідника. Проте, маючи сприяння з боку Міністерства для передачі храмів ПЦУ, результат року роботи керівника не є адекватним викликам національної безпеки, з якими стикається українське суспільство.
Московські попи осквернили Лавру, зробивши її місцем торгівлі вірою та споживчими товарами. На жаль, реальних змін, які були очікувані для звільнення Лаври від підприємливого духу московської церкви, не відбулося. Часу чекати, коли нарешті зупиниться незаконна торгівля, незаконна оренда, безконтрольне перебування московських ченців та подальше руйнування пам’яток, у країни немає.