Давно хотів побувати в далекому Луцьку, подивитися на знаменитий замок Любарта, доторкнутися до доблесних середньовічних його стін. Одні з осінніх вихідних я використав на візит в це древнє місто і ще до декількох оплотів землі Волинської.
З міської автостанції Луцька ПАЗик повезе нас до Олики. Незважаючи на всі перипетії, транспорт доставляє нас в місце призначення. У центрі селища знаходяться цікаві нам об’єкти. Перший з них – вражаючий Троїцький колегіальний костел. Це чудове творіння італійських зодчих було побудовано на замовлення Альбрехта Радзивілла в 17ст. Пошарпана століттями будівля не втратила своєї пишності.
Під боженькою напис на латині «DEVS DE TVIS DONIS TIBI OFFETIMVS», приблизний зміст якої – “Ви розквітає (духовно і матеріально), бо (поки) Бог над Вами”
Але перейдемо до резиденції славного роду Радзивіллів, що панували в цих місцях аж до приходу Радянської влади. Замок був побудований 1558р. Миколою Радзівіллом. Змінювалися покоління, і маєток змінювався – перебудовувся, добудовувся, зміцнювався. А в середині 18ст. грізний замок був перебудований на палац, але деякі укріплення все ж залишилися. Ось і подивимося на них перш, ніж заглянути всередину.
Зі сходу замок надійно закриває високий вал. У південно-східній частині знаходиться одна з оборонних веж замку. Зараз вона практично зруйнована.
Взберемося на башту. З неї відкривається панорамний вид на еспланаду.
Заглянемо всередину залишків колись грізної башти. Такий її нинішній інтер’єр.
Отже, настав час поглянути і на родове гніздо олицьких Радзивіллів. Вступаємо на територію через південні ворота. На відміну від Наполеона Орди я зобразив їх отак, “завдячуючи” своїм кривим рукам =)
І ось, ми вже всередині! Південний корпус з надбудованої башточкою, на якій в кращі часи знаходився годинник, служив місцем проживання княжої сім’ї.
Сам же палац в плані квадратний. Корпуси розміщені по периметру. Тому оглянемо й інші будови, що призначалися для розміщення челяді, гарнізону та для господарських цілей, – східний і західний.
І нарешті – Північний корпус, в якому знаходяться ще одні в’їзні ворота.
Перетнувши подвір’я замку, через північну браму залишаємо княжий маєток, а нині – діючу психіатричну лікарню.
Північна частина оборонної стіни має досить неприступний вигляд. А історія ще й доводить це – Олицький замок жодного разу не був узятий осаждавшими його військами.
Минувши Луцькі ворота, виходимо з селища і рухаємося у бік траси Луцьк – Рівне. Одне задоволення пройтися по рівній, широкій брущатій дорозі, вимощеній останнім мешкавшим тут Радзівіллом в 30-х років минулого століття.
Наступна зупинка – Клевань. Тут князь Федір Чарторийський побудував замок у 1561р.
У 1632 р. замок передали єзуїтам, після їх вигнання, замок був порожній. Поки в 1817р. князі не перебудовують твердиню в оплот науки – училище. Східні оборонні стіни руйнують, щоб на їх місці спорудити приміщення для учнів. Залишається тільки східна оборонна вежа – свідок тих славних часів. Башта цікава та унікальна в своєму роді. Більше таких башт італійського типу, мабуть, в Україні вже і не знайдеш.
По обидва боки до неї прибудовують 2 флігеля, в яких і розміщується польська гімназія.
А це, власне, палац Чарторийських.
За ним я знайшов залишки укріплень замку. Так як, ставши училищем, замок не втратив свого оборонного значення, його продали царю Олександру Другому в 1860р. З тих пір в замку розміщувався гарнізон. І навіть якісь події ПМВ тут мали місце бути.
Залишаємо замок по віадуку перекинутому через рів, який наповнювався за потреби водами річки Стубли. Віадук також є унікальною архітектурную спорудою, завдяки своїй конструкції і древності.
Ще князі Чарторийські відзначилися в Клевані будівництвом Благовіщенського костелу (17ст.).
Наступний день не обіцяв нам тривалої прогулянки по місту. Поспішаймо до замку! Середньовічний замок виріс тут в 14ст. на місці колишніх укріплень галицько-волинських князів. Раніше твердиня складалася з двох частин – Верхнього і Нижнього замків. Власне, те що зараз називають замком Любарта і є Верхній замок (цитадель), який відокремлювався від Нижнього високими стінами, що з’єднують три вежі – В’їзну, Владичу і Стирову.
Подвір’я замку, в центрі якого проходять розкопки храму Іоанна Богослова (12ст.); поруч вже збудували дзвіницю. Стирова вежа – південно-східна кутова вежа, що височіє над р.Стир (звідси і назва).
Квадратна в плані вежа, спочатку була триярусною. Але в 16ст. вона виросла ще на один ярус, а пізніше ще й увінчана аттиком, досягла 23м. Тут знаходилася замкова канцелярія і архів.
З цього ракурсу на замковому подвір’ї видно ще одну будову – будинок казначейства (19ст.), тепер в ньому розміщується цікавий музей книги. За будинком – Владича вежа.
Поруч з вежею колись знаходився єпископський будинок, тому й дали назву – Владича. Ця вежа також квадратна в плані, і добудовувалася в 16ст., за часів Свидригайла.
Надбрамна вежа, яку також називають Любартовою, як і раніше розглянуті, перебудовувалася і добудовувалася з плином років. Нині вона, висотою майже 27 м., являє собою практично квадратну в плані 5-ярусну будова. Раніше від міста її відділяв рів і перекидний міст.
Також на території фортеці знаходиться виставка осадної зброї, та декілька музєїв та виставок.