Скала-Подільська (Скала-над-Збручем). Частина ІІІ. Пам’ятки містечка

Остання, третя частина розповіді про Скалу, насправді, зроблена для гурманів. Ні, містечко дійсно закохує в себе. Не дарма ж я знову спеціально поїхав до Скали-Подільської вже за 4 місяці після попереднього візиту. Але ж розумію, що моє захоплення навряд чи розділять багато читачів. В містечку, звичайно, залишилося багато архітектурних пам’яток австрійської доби. Тільки от виглядає більшість з них, м’яко кажучи, не презентабельно. Тому й розповідь сьогодні лише для тих, хто вміє побачити хоч трохи краси там, де від неї мало що залишилося.

Найяскравіша пам’ятка центральної частини містечка – пізньоготичний костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії, збудований у першій половині XVII століття. То був період, коли більшість великих храмів робили оборонними. Костел в Скалі – не виключення. Круглі вежі і мури, що збереглися до наших днів, яскраве тому свідчення.

Очевидно, зруйнований турками наприкінці XVII століття, храм був відновлений у 1719-1724 роках коштом скальського старости Валентія Мержеєвського. Висока вежа зі шпилем та годинником збудована значно пізніше – у 1900 році. Костел хрещатий в плані, дах вкритий червоної черепицею. Вхідний портал прикрашений гербами фундаторів, а на фасаді храму можна побачити вимуровані меморіальні дошки на честь Тадеуша Косцюшка та Адама Міцкевича. Дослідник архітектури І чверті ХХ століття Богдан Януш назвав «останнім відлунням готики на Поділлі». Краєзнавці також приписують ці слова Г.Логвіну – також досліднику пізньорадянського періоду, тільки в іншому варіанті: «останнє відлуння готики на Україні».

Неподалік, напроти замку ще одна культова споруда Скали – Миколаївська церква. Відома вона тим, що 14 травня 1896 році в ній обвінчався з Марією Вояковською, яка працювала в Скалі вчителькою, майбутній президент УНР Михайло Грушевський. М.Вояковська, закінчивши Львівську вчительську семінарію, до 1893 році працювала практиканткою у чотирикласній народній школі в Скалі. Згодом вона отримала роботу у Львові, де і познайомилася з майбутнім чоловіком. Вони часто навідувалися в Скалу. Грушевський багато спілкувався с місцевими культурними і громадськими діячами, із скальською «Просвітою». Після одруження Марія покинула вчительську працю та зайнялася літературними перекладами. Разом з Наталією Кобринською вони організували дитячі «захоронки» (перші дитячі садки).
Церква ж збудована у 1882 на місці давнішої оборонної. На великому дзвоні відлито: «Фундаторъ сего дзвона брацтво въ Скале. Року 1891 вылить Антоніемъ Серафинъ».

За церквою на березі потічку Чорнушка знаходиться чи не найстаріше джерело на Поділлі – Королівка. Воно знаходилося на чорному шляху зі Львова до Кам’янця, яким татари гнали полонений в ясир. За легендою, з неї пив король Данило Галицький, ідучи платити данину хану Батию в Золоту Орду. Данило вирішив перезимувати в скальському замку, а його слуги викопали криницю.

На околиці містечка неподалік від маєтку Голуховських зберігся старий австрійський вокзал. Поїзди сюди давно вже не ходять, а сама будівля і досі нагадую про колишню значущість залізничної станції «Скала»:

Незважаючи на те, що центр містечка майже цілком складається із старих австрійських кам’яниць, особливих вражень він не залишає. Ось, щойно пофарбований Богдан Хмельницький тримає в лівій руці Переяславську угоду, а правою замахується чи то убік Польщі, чи то убік костелу. В радянські часи цю угоду неодноразово відламували місцеві бандерівці, петлюрівці і мазепинці.

Площа Ринок в центрі Скали залишилася, але від старої забудови збереглася лише будівля колишнього Польського народного дому.

Площа Ринок

Польський народний дім

Поруч, на центральній вулиці, декілька колишніх адміністративних будівель: магістрат, поліція, пошта.

Магістрат

Пошта

Поліція

Ще якась колишня урядова установа

У бік замку і костелу колишні народна школа, «Просвіта» і аптека. Аптека, щоправда, діє і в наш час.

Школа

Стара аптека

Ще трохи австрійського центру:

Від Польського народного дому можна пройтися униз на маленького польського цвинтаря. Капличка на ньому вже зовсім поруйнована і майже не нагадує храм…

Ще нижче, на березі Збручу, старий мучний млин. Він й досі діє.

Ну і на останнє, про євреїв. Куди ж без них? 🙂 В старій Скалі їх так само було багато Наприкінці ХІХ століття євреї становили половину населення містечка, а напередодні Другої світової в маленькій Скалі-над-Збручем було 8 (!) синагог. Більшості з них вже немає, але залишки юдейських культовий споруд все ж можна відшукати.
Найкраще збереглася найновіша синагога «Beth Am» (початок ХХ століття). В радянський час вона перебудована на житловий будинок.

Найстаріша синагога «Old Shul» (XVII – XVIII століття) перебудована до невпізнанності. Розташована вона на території консервного заводу:

Там, де зараз знаходиться завод, існувало ще декілька божниць: Чортковська синагога-клойз, Бейт-хамідаш (будинок прощання) та синагога «Порт Артур». Всі вони зруйновані.

Поруч із «новою» синагогою – значно перебудована божниця «Otyner kloiz»:

На колишньому Ринковому майдані дуже важко буде впізнати синагогу «Strysover kloiz»:

На пагорбі, що розташований поруч із єврейською частиною міста, зберігся кіркут. Це – один з небагатьох впорядкованих єврейський цвинтарів Поділля.

Дорога до нього буде проходити через новий готельно-розважальний комплекс.

Новітній замок в Скалі:

Панорама містечка після заходу сонця: