Богуслав – одне з найстаріших міст Київщини. Він був заснований князем Ярославом Мудрим в 1032 році. Це була фортеця на річці Рось, збудована для захисту південних рубежів Київської Русі від кочівників. Богуслав розташований у дуже мальовничій місцевості на скелястих берегах Росі. Зараз в місті мешкає 17 тисяч чоловік.
Богуслав із правого берега Росі. Фото Романа Маленкова
А ось що пише путівник: Дванадцять маршрутів Київщиною. – К.: Грані-Т, 2008. Автори: Роман Маленков та Олег Година.
 |
| Вулиця Шевченка |
Раніше місто називалося Богуславль. Заснував його князь Ярослав Мудрий у 1032 році як форпост на південному кордоні руської держави. 1240 року Богуслав ущент зруйнували орди Батия. Відродився він у XІV столітті вже у складі Литви. 1589 року польський король віддав місто у власність Янушеві Острозькому. Князь укріпив замок, а мешканців міста наділив значними привілеями. У 1620 році місто отримало Магдебурзьке право. Приблизно тоді ж у місті сформувався козацький полк, який з перемінним успіхом існував до 1712 року. Полк прославився в 1702 році, коли на чолі з Самійлом Самусем підтримав повстання Семена Палія.
 |
| Кам’яниця – унікальна для Наддніпрянщини споруда, адже таких практично не збереглося. Вона була збудована у 1726 році. Пам’ятка архітектури місцевого значення. |
Богуслав був на провідних ролях під час усіх козацьких та гайдамацьких повстань. Але сучасникам Богуслав більш відомий своєю легендарною уродженкою, героїнею народних дум Марусею Богуславкою. Під час одного з татарських набігів вона потрапила в неволю і опинилась у гаремі турецького султана. Якимось чином Маруся роздобула ключі від в’язниці й випустила на волю кілька сотень козаків-невільників. Нині в центрі міста на березі Росі стоїть пам’ятник Марусі Богуславці.
Із 1774 року місто було у власності Станіслава Понятовського, але через одинадцять років його викупив Ксаверій Браницький. А в 1796 році Богуслав отримав статус повітового міста, яким залишався до 1846-го.
У ХІХ столітті Богуслав відвідали багато відомих людей. Серед них Пушкін і Гоголь. Уродженцем Богуслава був художник Іван Сошенко, а його друг Тарас Шевченко неодноразово бував у місті. У 1859-61 роках в богуславському духовному училищі працював Іван Нечуй-Левицький, який, до речі, тут же й навчався (1847-52). 1877 року до Богуслава приїхав 18-річний Соломон Рабинович (Шолом-Алейхем). Три роки він працював учителем дочки багатого орендаря Елімелеха Лоєва. Майбутній всесвітньовідомий письменник закохався в свою ученицю. 1883 року всупереч волі Елімелеха Соломон викрав Ольгу Лоєву та одружився з нею. А в 1885-му до міста приїхала Марко Вовчок. Перед переїздом до Хохітви рік вона прожила у Богуславі.
 |
| Троїцька соборна церква. Споруда зведена у 1862 році на місці старої церкви. Освячена митрополитом Арсенієм. Пам’ятка архітектури національного значення. |
Нині Богуслав – районний центр із 16-тисячним населенням. Розташований він у напрочуд мальовничій долині, “прорізаній” Россю у велетенському масиві гранітів, що отримали назву богуславських. Схилами ріки розкидані величезні кам’яні брили, берег подекуди сформований стрімкими прямовисними скелями. Деякі мікрорайони Богуслава нагадують гірське поселення, а парк, розбитий на кам’янистому острові, утвореному старим та сучасним руслами Росі, можна вважати одним з найгарніших провінційних парків відпочинку в Україні.
 |
| Троїцька соборна церква |
У Богуславі збереглося чимало старовинних житлових та адміністративних будинків, більшість із яких звели у ХІХ – на початку ХХ століть. Але найцікавішим серед них є будинок, зведений на початку XVIII століття (1726 рік). Це рідкісна для Центральної України будівля – кам’яниця (вул. Шевченка). Спочатку вона виконувала житлово-фортифікаційні функції, а в другій половині ХІХ століття тут розміщувалась єврейська релігійна школа хедер. У пореволюційні роки кам’яниця була клубом для глухонімих, у роки німецької окупації – управлінням гестапо, а після війни тут організували музей комсомольської слави. Вже у ХХІ столітті ця симпатична будівля була реставрована, нині у ній облаштовують Музей народних промислів.
Головною пам’яткою Богуслава є ефектна соборна Троїцька церква. Збудували її у 1862 році на місці старої дерев’яної церкви. Будівля зведена в нетиповому для українських православних храмів стилі. Це кругла в плані, оточена колонадою велика ротонда з прибудованою дзвіницею. Парадний фасад церкви – чотирьохколонний портик тосканського ордеру. Церкву видно здалеку, адже розташована вона на пагорбі над долиною Росі.
Скелясті береги Росі
 |
Є у місті ще одна культова пам’ятка – Миколаївський монастир (вул. Озерна, 35). Обитель була заснована ще в XVI столітті й тривалий час залишалась головним осередком православ’я у краї. У XVIІ столітті поляки зробили монастир греко-католицьким, але після гайдамацького повстання у 1768 році він знову став православним. У ХІХ столітті при монастирі діяло духовне училище, а 1853 року на території обителі збудували величний Успенський собор з високою дзвіницею. Ця споруда не збереглась. Під час ІІ Світової війни вона була дуже пошкоджена, а в 1948-50 роках її взагалі розібрали.
Монастир функціонував до 1929 року, потім його закрили, а келії облаштували під господарські потреби. Відновили обитель у 1993 році.
Фото Романа Маленкова 2007 року. Далі фото 2014 року
Найстаріша будівля Богуслава – кам’яниця. Нині будівля перебуває у занепаді. Сім років тому їй було значно краще
Будинок власника суконної фабрики купця Покраса нагадує палац. Особисто мені він схожий на Юсупівський палац у Кореїзі (звичайно, у зменшеному вигляді). Він був зведений у 1887 році за проектом київського архітектора Андрія-Фердінанда Краусса
Миколаївський монастир у Богуславі був відомий ще із другої половини 16 століття. Проіснував він до першої половини 20 століття, доки не був закритий більшовиками. Храми монастиря зруйнували, а в келійних корпусах розмістили господарські підприємства. Істурію Богуславського Миколаївського монастиря можна почитати у Вікіпедії. Нині монастир відбудовують. Нижче старі й сучасні фото монастиря.
Миколаївський монастир. Фото кінця ХІХ ст.
Сучасний вигляд вигляд Миколаївського монастиря
