На правому березі Дніпра, трохи південніше Канева, височить Княжа гора. Всі стежки, що ведуть на гору, заросли, і лишилася єдина дорога, по якій рідкісний мандрівник підіймається на вершину.
Дивлячись на зарослий пагорб гряди Канівських гір, не відразу побачиш в ньому притулок стародавнього міста Родня.
Перша літописна згадка про Родень відноситься до 980 р., і пов’язана вона з трагічними подіями: боротьбою за київський престол синів князя Святослава – Ярополка і Володимира. Амбіційний Володимир обложив Київ, змусивши Ярополка бігти. Не обійшлося в грі престолів і без зради: воєвода Ярополка Блуд запропонував князю бігти в Родень, таким чином заманивши його в пастку. “И послуша его Ярополкъ, и избегъ пред нимъ, затворися въ граде Родъни на устъ Рси реки, а Володимиръ вниде в Киевъ, и оседе Ярополка в Родне. И бе гладъ великъ в немъ, и есть притча и до сего дне: беда аки в Родне”. Ярополк змушений був йти на переговори. На виході з міста два варяга зрадницьки “подняли его мечами за пазухи” .
Як видно з літописного уривка, Родень на той час був уже досить великим і добре укріпленим містом. Сам київський князь вважав його останнім оплотом, де можна було сховатися від загрозливого брата Володимира. Дійсно, за даними археологічних розкопок, розквіт Родня відноситься до 8-13ст.
Місто назване на ім’я найдавнішого слов’янського бога – Рода. Род – творець всього живого і сущого, весь пантеон язичницьких богів слов’ян бере початок з Рода. Безумовно, стародавнє поселення на Княжій горі з’явилося задовго до означених вище часових рамок. Наші предки облюбували це місце через його географічне положення. Пануюча висота серед гряди пагорбів височіла над місцем впадіння Росі в Дніпро. Маса переваг, обумовлених природними факторами, сприяла швидкому розвитку поселення. Подальше вдосконалення сільського господарства і ремесел призвело до становлення Родня, як одного з найбагатших ремісничих центрів Київської Русі. До того ж, завдяки своєму місцю розташування, місто було південним форпостом київських земель і торговим портом.
Археологічні розкопки на Княжій горі проводилися хаотично. Ще з 19 ст. жителі с.Пекарі самовільно розкопували стародавній град в пошуках скарбів. Скарби дійсно траплялися, тому незабаром розкопки проводилися вже вченими на рубежі 19-20ст (Біляшівський, Самоквасов). Подальші археологічні дослідження мали місце в 1958-65рр (Мезенцева). Вони і дали хоч якесь уявлення про облаштування і життя Родня. Місто стояло на Княжій горі і складалося з двох укріплених частин – дитинця і окольного міста. Гора з двох сторін була оперезана водами річок, з північного боку – глибоким яром, а з заходу виходила в поле. Місто, крім природного захисту, мало ще рів, вал і частокіл.
Залишки валу, які цілком можуть бути і частиною укріплень спостережного пункту, що знаходився на Княжій горі під час ВВВ.
Дитинець площею 1,5 га розташовувався на самій верхівці гори. Тут стояв княжий терем і церква. При розкопках було знайдено церковне приладдя, яке практично не відрізнялося від приладдя київських церков того часу. Дитинець був оточений ровом, валом і кріпосними стінами. В’їзд був укріплений великою дерев’яною надбрамною вежею, залишки якої знайшли при розкопках. Населяли це місце вельможі Родня, князівська дружина і адміністративний персонал. Дитинець був серцем міста, тут на панівній висоті був останній оплот захисників. Окольне місто займало 2,5га. Його територія також була укріплена валами і ровом, при чому в два ряди, але вже без дерев’яної огорожі. Тут жив і працював місцевий люд. Завдяки археологічним дослідженням вдалося встановити, що окольне місто Родня було розплановано та складалося з кількох вулиць. Міська забудова складалася з типових на той час напівземлянкових жител. Житлові будівлі були досить високі, але невеликі за площею. Споруда з двосхилим дахом, вкрита соломою і присипана землею, мала стіни обмазані глиною і зверху білені. В кожній оселі була піч.
(фото типової оселі того часу – репліка з Музею народної архітектури і побуту Середньої Наддніпрянщини, м. Переяслав-Хмельницький)
Основні види діяльності жителів Родня – ремесло і торгівля. Майстри міста змогли створити такі досконалі знаряддя праці, зброю, найтонші металеві мережива, які не поступаються кращим виробам з давнього Києва. Найвищою мірою розвитку тут досягли металообробне та ковальське ремесла. Як наслідок ювелірне ремесло так само було на висоті. Під час розкопок було знайдено 12 скарбів з предметами з дорогоцінних металів, цінність яких не можна перебільшити. Вершиною ювелірного мистецтва Родня можна вважати золоті колти, оздоблені емалями. На Княжій горі їх знайдено 6. Колти практично круглі, діаметром 3,5 – 4,5 см. Поверхня колтів з обох сторін прикрашена анімалістичними малюнками і орнаментом. Один екземпляр досить цікавий. На лицьовій стороні колти зображений геральдичний орел, а на зворотному – голуб. Орел зображений в фас, тільки його голова повернута вправо. Він стоїть, широко розкривши великі крила. Голуб зображений в профіль з розпущеним хвостом. Все це виконано в техніці перегородчастої емалі. Край колти прикрашає ободок, на який нанизувалися перли. Зображення геральдичного орла було поширене в Київській Русі серед представників княжого роду. Так що ця реліквія цілком може бути князівською прикрасою.
Значну роль в житті міста відігравала торгівля. Майстерність місцевих ремісників і географічне положення благополучно сприяло розвитку торговельних відносин. Як уже згадувалося, Родень знаходився на двох річках – Дніпрі і Росі. В ті часи Дніпро був головною водною магістралю тутешніх країв, по ньому проходив торговий шлях “із варяг у греки”. Тому городяни Родня торгували не тільки з жителями довколишніх поселень, а й з кочовими племенами з лівого берега Дніпра, і з віддаленими містами Київської Русі – Корсунем (Херсонес), Черніговом, Києвом. Знахідки на Княжій горі так само дають певне уявлення про торговельні зв’язки Родня зі східними країнами та Візантією. Тут були знайдені: аббасидський дирхем, вибитий в Самарканді в 196р. і монета халіфа Абдуллаха ель Мамуна 9ст .; дві візантійські монети, одна з яких належить до періоду імператора Романа I, а друга до 13ст .. Отже, завдяки водній артерії, Родень підтримував торгові відношення з країнами Сходу в 9ст., а з Візантією в 10-13ст.
Трагічною сторінкою завершилася історія цивілізованого міста. На початку 13 ст. полчища монголо-татар під проводом Батия вторглися на київські землі. По дорозі до стольного граду Києва їм належало подолати один з головних форпостів Київської Русі – укріплений град Родень. Нещадними виявилися чужоземні загарбники – перебили городян і спалили місто дотла. Підтвердженням тому є – знайдені в ході археологічних розкопок кістки 60 осіб тільки в одній ямі біля міських воріт, а також сліди згарища на місці житла і зіпсовані предмети побуту і пошкоджену зброю.
( за матеріалами книги Канівський збірник “Про слов’ян, їх бога Рода і граде Родень” )