Даний маршрут дає можливість ознайомитися з архітектурними пам’ятками Жовкви, мальовничими краєвидами Розточчя і прилеглих рівнин, історією сіл Стара Скварява і Мокротин, славним героїчним минулим цього краю.
Маршрут починається біля Звіринецької брами на південній околиці Жовкви. Саме тут в XVII столітті неподалік замку, для панських ловів на сарн та оленів влаштовується звіринець. Звідси і назва південної брами – Звіринецька. В 1622 році на його території було розбито парк і сад, за яким доглядав досвідчений садівник-італієць. Тут росли квіти, черешні, виноград, смородина і, навіть, апельсинові дерева. На одній з його галявин було збудовано два банні павільйони – з гарячою і холодною ваннами, парною, “зимовим садом” із птахами.
Звіринецька брама
Біля парку
Сьогодні від колишньої краси не залишилося і сліду. На місці панського звіринця зараз розташовується міський парк, який одержав статус пам’ятки садово-паркового мистецтва XIX століття.
Крім пам’яток старовини, найбільшим туристичним об’єктом в околицях Жовкви є горбисте пасмо Розточчя з домінуючим над містом пагорбом Гарай. Порізаний ярами і узвозами, пагорб вкритий, в основному, столітніми деревами, зокрема, двома алеями з липи серцелистої. З часів Яна IIІ Собеського збереглася також красива модринова алея, яка налічує 25 могутніх модрин, яка вела колись з Глинської дороги до літнього палацу короля, збудованого на вершині пагорба. В підніжжі північного схилу Гараю знаходиться частково засипаний вхід до підземного коридору в формі хреста з циліндричним отинькованим цегляним склепінням. Живі до сьогодні легенди говорять, що коридор в пасмі Гараю провадить на чотири сторони світу: до Львова, Василіанського монастиря в Крехові, замку в Жовкві і потаємного виходу в лісі на схилі Гараю.
Вид на гору Гарай
Дальше шлях пролягає на південь, де в долині, за 2 км від Жовкви розкинулося одне з найдавніших сіл Жовківщини – Стара Скварява.
Стара Скварява
Перша писемна згадка про село відноситься до 1398 року. Однак територія села і його околиці були заселені вже в період неоліту, в 5-4 тисячолітті до н. е. Про це засвідчують кургани від яких залишилася топонімічна назва Могили.
Щодо походження назви села існує декілька легенд. Одна із них розповідає, що якийсь втікач переховувався в лісі біля села, і коли він дуже зголоднів, то пішов до однієї з хат, щою підкріпитися. Господиня подала до столу шкварки. Від слова шкварки пішла назва Стара Скварява.
Як духовним, так і культурноосвітнім центром села була і є церква. У письмових документах вперше староскварявська церква згадується за 1578 рік. У 1715 році вона згоріла. По спаленні до села була перевезена одноверха церква із Глинська. У 1818-1820 роках вона була добудована, збереглася до сьогоднішніх днів і носить назву Архангела Михаїла. Зараз церква не діюча. У 1991 році розпочалося будівництво нової мурованої церкви, яку закінчили будувати у 1995 році і яка сьогодні прикрашає село. Це – церква святих апостолів Петра і Павла.
Здавен в селі проживали поляки, парафія яких належала до Жовківського парафіяльного костелу. В 1936-37 роках римокатоликами села була споруджена мурована каплиця. Будівля прямокутна, цегляна, шириною 6 м, довжиною – 15 м. В роки радянської влади каплиця була закрита, тут влаштували колгоспну комору. В 1993 році каплицю повернуто громаді, з цього часу їй надано ім’я Св. Людовика IX, короля Франції. Престольний празник громада відзначає 25 серпня.
Мандруючи маршрутами Жовківщини, кожен може бачити навколо себе чудову красу природи, мальовничі пагорби рідного краю, унікальну архітектуру сакральних пам’яток і витвори майстрів художнього мистецтва та все інше, що не лише зачаровує, бере за душу, розгортає перед серцем барвисті килими, а й робить життя яскравішим, наповнює його любов’ю, надією та вірою.