Недалеко міста Теребовлі знаходиться одне з найстаріших поселень Теребовлянського району – село Могильниця, яке фактично складається з двох частин: Нової Могильниці та Старої Могильниці. Розміщене воно на берегах річки Гнила Рудка. В довоєнний період на ній працювали три водяних млини, зараз залишився лише один (в Старій Могильниці), переведений він на електроенергію, але деяке обладнання залишилось старе та працює, зокрема великі жорна.
В новішій частині села знаходиться закинутий костел святого Юзефа, який споруджено у 1857-1865 роках коштом Юзефа Старшинського (Jozefa Starzenskiego) зусиллями ks. Jozefa Zawistowskiego. 25.081890 р. його консекровано. Ушкоджену під час I світової війни святиню відремонтував після війни ks. Stanislaw Nowacki.
Споруда збудована з червоного каменю, кар’єр якого знаходився в селі.
Як видно з фото, то захристія розібрана. Скоріш за все камінь використали для будівництва ферми, яка знаходилась в радянські часи біля храму. В самому ж храмі зберігали на перших порах зерно.
Оскільки в ближніх селах практично не було костелів (найближчий у с. Вербівці), то святина слугувала для парафіян кількох сіл, відспівувати покійників також возили сюди.
Один дзвін (найбільший) з дзвіниці забрали в місцеву церкву св. Архистратига Михаїла (1793 р), доля інших невідома.
Оригінальні двері.
Вони ж зсередини.
На фото видно як нанесли свіжу штукатуру, щоб закрити розпис. До речі, стіни всередині по периметру храму зафарбовані вапном на висоту приблизно 2 м (скільки можна було дістати від підлоги).
Розписи, які збереглися.
Вид на святилище з хорів.
Склепіння над головним престолом.
Оригінальний хрест, який скоріш за все стояв над входом. Дивно, але він залишився у храмі: ні радянські безвірки його не знищили, ні теперішні мисливці за металом не зачіпають.
Зблизька.
Елемент інтер’єру.
Головний престіл. Фігурні кам’яні сходи, підлога також викладена з кам’яних плиток.
Гвинтові сходи на хори.
А тут, мабуть, стояли скульптури святих …
Гробівець Йозефа Старшинського, фундатора храму та власника села. В могилі поховано також його родичів. Місцеві жителі розказували, що півтора роки тому, осінню, до костелу приїжджало авто з невідомими людьми, які копали землю позаду гробівця. За їхніми здогадками звідти забиралу чашу, яку заховали ще під час війни коли поляки покидали село.
Надгробки з цвинтаря біля костьолу.
Перед центральним входом стоїть «місійна пам’ятка», з датою 1867 рік (скоріш за все дата закінчення будівництва костелу). Дві заглибини можливо залишись після влучення куль з вогнепальної зброї.
Текст та фото Script’a.
