Судак

Судак… Вже чую крики в спину: “Ааа, попса! Муляжна фортеця! Місце,туристами затерте до дір!…”  Но то шо? А мене ще там не було, ну не “дірявив” я там нічого… принаймні до цього літа. І хочете чи ні – а звіт таки буде!)

Що саме являє собою це місто і яка його історія – про це далі:  

Історики, грунтуючись на грецьких рукописах, вважають що Судак (Сугдея) був заснований аланами в 212 році н.е. Ці  племена сарматського походження, предки сучасних осетин, з’явилися в Криму в II III ст. н. е. Вчений В. Міллер припускав, що назва Сугдея походить від  слова “Сугда”, що переводиться як “непорочний”, “святий”.

Починаючи з VI століття, узбережжя Кримського півострова від Херсонесу до Боспора було під владою Візантії. При імператорові Юстиніані I ( 527  565 рр.) в Сугдеї на північному схилі Кріпосної гори була споруджена фортеця. Місто стало важливим торговим центром і значним транзитним пунктом на Великому Шовковому шляху, досягнувши найбільшого розквіту в XII XIII ст.
 
У VIII IX ст. Кримом володіли хазари. Сугдея стала їх адміністративним центром, в місті знаходився намісник хазарського кагана тудун. З вторгненням хазар на Кримський півострів загинули багато візантійських поселень, були спалені і візантійські будівлі Сугдеї. Але незважаючи на розгром, навколо міста триває консолідація християнського населення. Виник новий центр православ’я в Тавриці Сугдейська єпархія на чолі спочатку з єпископом, а з Х століття архієпископом.

Крах хазарського каганату пов’язаний зі східним походом князя Святослава в 965 р., коли були розгромлені основні сили хазар в Поволжї і Північному Кавказі. Наслідком цього походу була спроба Русі закріпитися на Боспорі Кіммерійському і встановити контроль над обома берегами Керченської протоки. Скориставшись перемогами Святослава, Візантія вигнала хазар з південно-західної Таврики, а в 971 р., після поразки Святослава в русько-візантійській війні, вплив Візантії був відновлений на сході Кримського півострова і в Тамані. Повернувши собі Сугдею, візантійські імператори розгорнули тут інтенсивне будівництво фортечних укріплень.

Різноманітними були зв’язки Сугдеї з Руссю. В першу чергу це були зв’язки торгові. З Русі в Західну Європу через Сугдею йшли хутра, шкіри, зерно, льняне полотно, мед, віск, прядиво, будівельний ліс. На Русь через Сугдею везли шовк-сирець, бавовняні і вовняні тканини, імбир, перець, гвоздику і інші прянощі.
З кінця XI століття, коли Сугдея опинилась під владою половців, почалося бурхливе економічне зростання міста, посилення його політичного значення. Половці, або кіпчаки, це кочові племена тюркського походження, що проникли в середині XI століття в Придніпров’я і Північне Причорномор’я. До 1116 р. вони остаточно розгромили і підкорили печенігів і сталі єдиними хазяїнами степів Північного Причорномор’я, а Сугдея головним опорним пунктом половців в Криму.
У 1204 р., під час четвертого хрестового походу, лицарі розгромили християнський Константинополь столицю Візантійської імперії. Після цього монопольне право торгівлі і колонізації в Причорномор’ї отримав союзник хрестоносців Венеція. У Криму з’являються венеціанські факторії і фортеці. Незабаром найбільшою з них стає Судак (італійською – Soldaia Солдайя). Перший відомий документ про це датується 1206 р. Венеціанці володіли містом півтора століття. Це був час небаченого розквіту Судака, роки слави і багатства, але і час жорстоких потрясінь, ворожих нашесть і розорень.
  
Комплекс Головних воріт-вежа Якобо Торселло (1385 рік) та вежа Бернабо ді Франки ді Пагано (1414р) та саме вїзд

 
У 1221 р. напад на Солдайю вчинив сельджукський султан Ала-ад-дин-Кей-Кубад. На честь своєї перемоги сельджуки звели в Солдаї мечеть, яку, за переказами, спорудили за 14 днів. Сельджуки покинули Крим через два роки, але мирне життя після відходу сельджуків тривало недовго. Вже в 1223 р. в Крим увірвалися монголо-татари і захопили Солдайю. Вони незабаром покинули Крим, і тимчасово порушені торгові зв’язки Солдаї були відновлені. Проте в 1239 р. монголо-татари знову з’явилися в Криму і цього разу залишилися тут надовго, Кримський півострів стає улусом Золотої Орди. Вони обклали Солдайю даниною, проте місто залишилося фактично незалежним. Не обмежуючись отримуваною даниною, монголо-татари ще не раз здійснювали набіги на Солдайю в 20 і 30 рр. XIV ст.
 
У 1365 році Солдайя була завойована генуезцями і включена до складу генуезьких володінь в Криму. У цей період місто керувалося консулом з числа італійців, вибори якого проходили щороку. Генуезька фортеця була місцем його постійного проживання, він не мав права покидати її від заходу і до сходу сонця.
У 1475 році разом з усіма генуезькими територіями в Криму Солдайя була завойована імперією Османа. За час володарювання Османа місто, що втратило військове значення, прийшло до занепаду, хоча і було центром кадилика найдрібнішої адміністративної одиниці держави Османа. Саме в цей час він і дістав свою сучасну назву Судак.
 
Комплекс Головних воріт з внутрішньої сторони

 
У 1784 р. в центрі Криму, біля села Ак-мечеть, було засновано місто Сімферополь як нову столицю Тавриди. Кириловский полк з Судака вивели. Фортеця після цього остаточно спорожніла, і місцеві жителі починають активно розбирати її споруди на будівництво своїх будинків і огорож. У кінці 18 – поч. 19 ст. місто практично повністю обезлюділо і перетворилося на невелике селище.
Вежа Джовані Маріоне (1387р) – вежа Бальдо Гуарко (1394р) – безіменна вежа

 
З кінця 90 рр. XIX століття відпочинок в Криму стає усе більш популярним. Судак починає розвиватися як курорт, що відмічено у багатьох дореволюційних путівниках. Як відносно дешевий курорт селище служило місцем відпочинку студентів і інтелігенції. Тут можна було зняти номер в готелі або дачу на березі моря. Кімнати здавалися як в самому селищі Судак так і в німецькій колонії біля фортеці (Затишне). Селище швидко розвивалося – будувалися нові двоповерхові будівлі, відкрилися торгові ряди
 
Вежа Джовані Маріоне (1387 р.)

Знову статус міста Судак набув тільки в 1982 році за радянських часів.

Ось так трохи розібрались з історією містечка, далі можна докладніше і про саму фортецю.
 

Залишки однієї з безіменних веж

 
Фортеця розташована на древньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою Киз-Кулле-бурун, що в перекладі з кримсько-татарського означає “мис дівочої вежі”. Більшість будівель Судакской фортеці, які збереглися до наших днів, відносяться до генуезького періоду, тому її називають “генуезькою”
 
Чекає вершника…

 
Загальна площа фортеці майже 30 гектарів, довжина стін по периметру більше двох кілометрів. Стіни двометрової товщини досягають 68 метрів у висоту. Фортецю прикрашають 14 веж заввишки до 15 метрів, що надають їй величному вигляду. Кожна вежа названа на честь консула, при якому її побудували, про що говорять плити, які збереглися на деяких вежах, з геральдичною символікою і написами на середньовічній латині.
Перші фортечні споруди тут побудували візантійці в VI VII ст. Згодом фортецею заволоділи хазари, а в X XII ст. знову візантійці.
 
Вежа Бальдо Гуарко (1394 р.)

 
У XIII столітті Судацька фортеця стає центром венеціанської колонії, але поступово генуезці витіснили своїх суперників з Криму і в 1365 році, захопивши Судак, поступово освоїли увесь південний берег, а фортеця в Судаку стала їх військовою базою.
 
Вежа Федеріко Астагуерро (1386 р.) та храм “12-ти апостолів”

 
Портова частина (кутова вежа(?))

 
У період з 1371 по 1469 роки генуезці створили досконалу фортифікаційну систему Солдайї, яка і збереглася до нашого часу. Фортецю спорудили в кращих традиціях середньовічної Європи з концентричною оборонною системою (як замки Англії). Генуезька фортеця була добре укріплена і практично неприступна: зі сходу і півдня вона примикала до крутого обриву, із заходу важкодоступна, з північного сходу підхід перегороджував глибокий рів.

Храм на консолях

 

У генуезькій фортеці два яруси оборони нижній і верхній.

Нижній ярус захищений стіною висотою 68 метрів  і 1,52 метрової товщини. Стіна укріплена чотирнадцятьма бойовими вежами заввишки 15 метрів і комплексом Головних воріт.
 

Панорама

Верхній ярус оборони включав вежі і Консульський замок, сполучені в один комплекс стіною, яка йде по самому гребеню гори, а також комплекс Дозорної вежі.

Дозорна вежа стоїть на самій вершині гори і з неї відкривається велична панорама усієї Судацької долини. А при хорошій видимості можна розгледіти далеку гору Аю-Даг і навіть за нею силует зубців Ай-Петрі (так твердять)). Ця вежа дуже цікава в плані інженерного рішення. Спочатку досить вузький коридор завдовжки близько 5 метрів. Потім високий поріг і сліди декількох дверних отворів.

Між верхнім і нижнім ярусами оборони знаходилося місто, яке завжди знаходилося під посиленою охороною.
 

Вид на Новий Світ

Консул міста обіймав одночасно посади коменданта фортеці, начальника гарнізону і керівника фінансами.
 

На фоні Дозорної вежі

 
Консульський замок-це цілий комплекс споруд, найцікавіший з тих, що збереглися у фортеці. Головна вежа донжон займає увесь поперечний простір до обриву скелі. Друга потужна бойова вежа знаходиться в північно-східному кутку замку.
Обидві вежі сполучені товстими стінами, між ними лежить внутрішній двір. У одній із стін (західній) ряд бійниць, уздовж яких йшов дерев’яний поміст для стрільців.
 
Вид на місто і замок

Всередину донжона Консульської вежі можна потрапити по кам’яних сходах, побудованих пізніше. У підвальному поверсі два приміщення. Західне має вгорі бійницю. Східне приміщення зсередини майстерно викладено тесаними каменями, вважають, що це цистерна для води.

Від головної (Консульською) вежі на південний захід простягається стіна, до якої примикає “Георгіївська” вежа з прибудованим до неї портиком. У декількох місцях видно врізані в стіни хрести.
 

Море

Вид на місто і замок

На першому поверсі ніша з округлим верхом типу вівтарної. Невелику плиту над нею прикрашало колись барельєфне зображення вершника на коні. Барельєф згладжений часом, але за традицією вважають, що це, зображення Георгія Побідоносця, звідки і назва вежі “Георгіївська“.

Сьогодні Генуезька фортеця знаходитися під охороною держави; вона є філією Київського архітектурно-історичного заповідника “Софійський музей”. На її території ведуться науково-дослідні і реставраційні роботи.

Ще раз поглянемо на Судак з висоти

Облазивши, пофоткавши та пофоткавшись вирішили спускатись для ближчого знайомства із замком, “храмом з аркадою” та рештою цікавинок які знаходились внизу.
 

Консульський замок

 
Ще раз замок-із сторони “Георгіївської” вежі

 
“Верхній замок”- надпис на вежі
Зайшовши всередину “Георгіївської ” вежі попадаємо на велику огороджену площадку,з розкопками,торгівельними палатками та прекрасним видом на море.
 
Захисна стіна

 
Панорама

 
Панорама-2
А тим часом-чим вище піднімалось сонце, тим більше до фортеці прибувало “паломників”.. Яка ж це все таки перевага – перебувати тут в числі перших відвідувачів! Доречі я не сказав – офіційно фортеця доступна для відвідин з 9-ої години, але запускають раніше (нас наприклад десь о 7.20 вже пропустили).

Щодо ціни-30 грн – не найдешевша з фортець)) – але хоч є де полазити)
 

Консульський замок – вхід
Інтер’єр
Погляд з вікна

 
Храм з аркадою одне із споруджень Генуезького форту, що найбільш збереглися. Ця культова споруда розташована східній частині фортеці.
 
“Храм з аркадою”/храм-мечеть.Вид зверху
Святиня імовірно, побудована турками-сельджуками в 20-і роки XIII століття. Потім вона була перебудована в православний храм, а після цього генуезцями — в храм католицький. Після взяття Судака турками вона знову перетворилася на мечеть.На російських картах 1771р споруда носила назву “Падиша-мечеть”. Після приєднання Криму до Росії тут послідовно були православна військова церква, німецька кірха, вірмено-католицький храм. Зараз там розташований історико-археологічний музей.
 
“Храм з аркадою”/храм-мечеть

 
Храм з аркадою є кубічною в плані спорудою, яка перекрита сферичним куполом. Зі східного боку основної будівлі розташовувалася відкрита галерея портик. Згодом частина цієї галереї була перетворена в закрите приміщення. Арочним оформленням мечеті і пояснюється одна з її назв “Храм з аркадою”.
 
Експонати музею

 
Багато елементів храму позичені з мусульманської культової архітектури XIV ст., що спитувала сильний вплив візантійської архітектури. Стіни храму за допомогою гофрованих “вітрил” переходять в сферичний купол без барабана.
 

 
У південній стіні мечеті знаходиться мусульманська культова ніша міхраб. Будівля зведена з сірого вапняку і піщанику. Храм з аркадою варто відвідати хоч би заради унікальних православних фресок і латинських написів, що прикрашають скромний інтер’єр.

Експонати музею

 

Час і війни не пожаліли фортецю. Багато з її укріплень були зруйновані в ході численних штурмів або ж занепали і розвалилися самі. Зараз у фортеці  можна побачити лише частину будівель, що говорять про її минулу велич.
 
Вежа Коррадо Чікало (1404 р.)

 
Стіни із зубцями вгорі, які ми бачимо зараз, це наслідок реставрації 1960 років (у 1927 р. був великий землетрус, і частина стін упала).
 
Вежа Паскуале Джудіче (1392р)

 
Крім того, у фортеці збереглися залишки двох казарм Кирилловського полку, побудованих в XVIII столітті за розпорядженням Потьомкіна. Перед ними встановлені дві старовинні гармати.
 
Люди і замок..

 
Верхня частина фортеці

 
За межами фортечних мурів  розташована ще одна вежа Фредеріко Астагвера (Портова). За часів генуезців вона з’єднувалася стіною, з кутовою вежею фортеці і з вежею, що стояла на горі Палвані-Оба. Ця оборонна лінія захищала територію старого порту Солдаї.
 
Цистерни для зберігання води (№2 і №3)
От в принципі і все від мене.
 
Імпровізовані ворота та цистерна №1
А, на території фортеці безліч різноманітних митців,торговців та всіляких забав,так що кожен зможе знайти для себе і сувенір і “развлєкуху”))
 
“Скандинави” при вході

 
І на завершення-декілька фото фортеці вже з дороги:

 

 

Автор тексту та фото Віталій Ільницький            neo7777vitah

44.840697, 34.959075 Дивитись на мапі Google Maps