“Козаки спускаються на своїх човнах Бористеном до Очакова та Криму, везучи різноманітний крам. Вони продають шкіри, тютюн (kasak-tutun), мотузки, коноплі, полотно, вугілля, рибу, а купують сіль, вина, сушені фрукти, олію, мило, ладан, кінське спорядження, овечі тулупи, котрі називаються «повстяками» (postaki)…”
“Вино.
Крим виробляє відмінне вино і його вдосталь: воно все дуже легке біле і дуже діуретичне. Є тільки вино з кантону Судак, яке є міцним, і його можна віднести до лікерних вин. Кантони з найбільш шанованими винами – Soudag Belbek Katchi & Elma. Найбільша кількість цих вин продається в країні. Однак козаки України & Запорожці щороку вивозять вина сто тисяч ocques, яке вони перевозять у возах від тисячі ocques… Вино Судака зазвичай коштує від 5 до 6 paras; Бельбека – від 3 1/2 до 4 paras; & коли в інших кантонах від 2 до 2 1/2”.
Цитати з французької книги “TRAITE SUR LE COMMERCE DE LA MER NOIR” (про автора якої нижче).
(«Трактат про чорноморську торгівлю») 1787 р.: https://books.google.com.ua/books?id=6sZOAAAAcAAJ&pg=PA54…
Як бачимо, козаки мали вишуканий смак та вживали не лише горілку (якось напишу окремий пост про страви, які були притаманні козацькій добі, про спаржу, пармезан і інші смаколики) 🙂
Горілку, як видно з уривків книги, які наведу на фото нижче, також продавали в Крим 🙂
Українці та кримчани мали тривалі і успішні економічні зв’язки, сторіччями обмінювались товарами.
А далі відбулось те, що самі імперські історики описували так:
“Вторжение русских войск в середине XVIII в. не могло не сказаться на хозяйственной жизни края, в частности, на виноградарстве. Не меньший урон этой отрасли нанесло и выселение из Крыма в 1778 г. более 30 тыс. человек христианского вероисповедания (большинство из которых составляли армяне и греки, которые занимались виноградарством на полуострове)”.
Острова и полуострова: Змеиный – Isle des Serpens,
en Turc Ilan-Adassi, Melasite, quae et Selina juxta
Const. Porphirog. (Остров Змеиный, по-турецки –
Илан Адасси, Мелазит, он же Селина, согласно
Константину Багрянородному); Пойменный остров между Днестром и рукавом Турунчук –
Insula Tyragitarum Plinio nota (Остров Тирагетов
по заметкам Плиния); Березань – Insula Achillis,
Leuce, Macaron et S.Aetherei Ins. Const. Porph.
(остров Ахилла, Левке, Макарон и Святого Этерия остров, по Константину Багрянородному);
Пойменный остров в устье Днепра – ins. St.
Georgii (остров Святого Георгия); Западная
часть Тендровской косы – Cephalonesus quae
et Adara Insula (Кефалонесус, он же остров Адара); Центральная часть Тендровской косы –
Adara I. (остров Адара); Восточная часть Тендровской косы – Rosphodus Insula (остров
Роcфодус); По отношению ко всей Тендровской косе – Isles appellées Tenteré par les Tartares
(острова, называемые татарами Тентере). Кинбурнский полустров – Сursus Achillis (Ахилловы Бега). Реки: Дунай – Paraclitus, Danube
Fl. Ister seu Danuvius (Параклитус, река Дунай,
Истр или Данувиус); Устья Дуная – Bouches
du Danube; Сулинское устье – Bouche de Selina
vel Paracladion Ostium (Устье Селина либо устье Паракладиона); Днестр – Le Dniester, Tyras
en Turc Tourla (Днестр, Тирас, по-турецки Турла); Куяльницкий и (или) Хаджибейский лиманы – Atсhily. Penius Fl. (Атчилы, река Пениус); Тилигульский лиман – Deligheul R. (речка
Делигель); речка Сасык и Сасыкский залив Березанского лимана – Sasik Berezen R. Rhodus
(Сасык Березен. Река Родус); Березань и Березанский лиман – Berezen R. Sagaris Fl.
Sagaricus Sinus. Golfe de Berezen (Речка Березен. Река Сагарис. Залив Сагариса. Березенский залив); Южный Буг – Le Bog, en Turc Aksou.
Axiaces Fl. (Буг, по-турецки Аксу. Река Аксиака); Гнилой Еланец (левый приток Южного
Буга) – Gelanitz (Геланец); Ингул – L’Ingul R.;
Громоклея (правый приток Ингула) –
Gramkleikoi (Грамклейкой) и L’Ongul (река Онгул, в нижнем течении – ?); Ингулец – Hyanis
(Hypanis) Fl. Inguletz R. (Река Гипанис, речка
Ингулец); Висунь (правый приток Ингульца) –
Bechka R. (речка Бешка) и, наконец, Днепр –
Boristhenus seu (или) Danapris.
Из современных Пейсонелю населенных
пунктов на карте отмечены: Каушаны –
Kichela (Кышла); Топалы – Topal; Пуркары –
Pourkar; Оланешты (или Тудорово) – Sultan
Souvat (Султан-Савати-хан); Паланка –
Palanca (причем возле них имеется уточнение:
Moldaves sujets du Khan de Crimee – молдавские подданные Крымского хана); БелгородДнестровский (Ак-Керман) – Ak-Kirman. Oxia
dein Aspron seu Aspro Castro (Ак-Кирман. Оксиа, позднее Аспрон или Аспро Кастро); Очаков – Okzakow; Кизикермен – Kasikirman;
Кинбурн (крепость) – Kilbouroun; а также
Kipkoiou (Кипкиой) на берегу Черного моря.
Помимо этого, здесь же отмечены Южная
Бессарабия или Буджак (Bessabaria ou Вoudgeak), а также места обитания трех орд ногайских татар (Hourde des Nogais): Буджакской (Boudgeak), Едисанской (Yedsans) в
Буго-Днестровском междуречье и Джанбулукской (Dianboїlouks) на левобережье Нижнего
Днепра (Рис. 1; 2).
Собственно античные населенные пункты
обозначены Пейсонелем в таких местах: Оксия, как уже говорилось, связана с городом и
крепостью Аккерманом; Аксиак (Acsiaca) – с
верховьями левого берега Березанского лимана; Одессос (Odessus) – непосредственно c
Очаковым; Ольвия (Olbia seu Olbiopolis et
Miletopolis) – с левым берегом устья реки Ингулец, а Тамирака (Tamiraca) – с берегом Тендровского или Ягорлыкского залива. Кроме того,
на публикуемой карте отмечены места обитания четырех древних народов: Chrobizi (хробизы или кробизы) – в междуречье между Днестром и Куяльницким лиманом; Axiaci
(аксиаки) – на правом берегу Южного Буга, в
районе рек Кодыма и Саврань, Callipides (каллипиды) – в верховьях рек Ингул и Громоклея;
Bоrysthenitae (борисфениты) – в приморских
междуречьях от Березани до Днепра.
__________________________________
Француз Шарль де Пейсонель (1727-1790 рр.) лишив нам цілу низку шикарних праць, які розповідають багато цікавого про Південну України.
Сам він походив з Марселю, народився в родині відомого дипломата та археолога Шарля де Пейсонеля-старшого, а тому мав хист до історії з молодих років. Молодший продовжив сімейну традицію, також вибрав для себе дипломатична кар’єру. Як і його батько, він спочатку був посланцем у Смирні, після чого направлений до Константинополя, а у 1754 році – до Криму в якості консула французького короля при дворі кримського хана. Там перебував як мінімум до кінця 1758 року. Пізніше в Кандії, Смирні тощо, аж поки не зайнявся публікацією численних нарисів і щоденників, які стали справжнім скарбом для істориків та перевидавались різними мовами у багатьох країнах.
Одна з найвідоміших праць де Пейсонеля: «Історичні та географічні спостереження за варварськими народами, що мешкали на берегах Дуная та Понта Евксинського», присвячена здебільшого античній та середньовічній історії та географії Північного Причорномор’я. А у 1787 році побачив світ його «Трактат про чорноморську торгівлю», який одразу ж отримав ще більшу відомість та розповсюдження, виходив в Амстердамі під назвою «Observations sur le commerce de la Mer Noire» (Спостереження щодо чорноморської торгівлі), а пізніше опублікований у німецькому перекладі. Таким значним був інтерес до чорноморського регіону, що мав тоді місце і в передових країнах Західної Європи.
Україну Пейсонель розміщував у Європі, проте її народ позначив по-чудернацькому: «слов’янські або сарматські скіфи».
А назву взагалі ототожнював з невідомою «Ахеронією», розташованою античними авторами за Бористеном, згадки про яку містилися в гробниці римського консула, управителя Мезії Тиберія Плавція Сільвана Еліана (І ст. н. е.). Наводячи текст даної епітафії, Пейсонель резюмує: «Ця провінція Ахерон, що була за Бористеном, дуже нагадує своєю назвою «Україну».
Основу цього народу, на його погляд, становили козаки. Їхнє розселення охоплювало територію, ширшу за ту, яку в його часи називали Україною: «Козаки України найбільші за чисельністю, так називають усіх тих, хто живе в провінції Україна, частині Поділля й Червоної Русі (тобто Галичини)».
Автор: Ігор Полуектов
Улюблені вина козаків Soudag Belbek Katchi & Elma
Оригінал французької праці, яка вказує про те, чим і як торгували козаки в кримчани
