Дивне місто все таки Ялта. Такого контрасту між багатством і бідністю, між розкішшю і розрухою в Україні більше не знайдеш. Набережна блищить усіма кольорами, а на околицях комунальні напівзруйновані дерев’яні будинки-бараки (сам бачив). Тут тобі палац, а там стоять стіни без дахів… До речі, про палаци: вони тут дуже різноликі й різностильові. Більшість із них, в Ялті і Великій Ялті, нині є відомими екскурсійними об’єктами. Але є й такі, які практично ніхто не знає, як наприклад мініпалац Вадарської, хоч вони і перебувають у прекрасному стані, а є такі, що і невідомі, і стан у них далеко не найкращий, як, наприклад, палац Мордвинова. Хоча нічим цей палац не гірший за багато інших кримських палаців, але так сталося що свого часу він опинився у власності армії, ну а те що належить армії, свого часу виявилося таким собі сіном під собакою (прикладом може служити палац у Леськовому).
Недалеко від Ялти, у Кореїзі, стоїть палац, який належав нащадку ханів Ногайської орди Юсуповим. А от засновник садиби у Ялті, яка згодом отримала назву «Хорошая пустошь» походив від ханів Мордовської орди й мав прізвище Мордвинов. Виявляється була і така орда, й до 13 століття вона була досить потужною силою, яка чинила спротив колонізації Мордовії не лише вихідцями із Русі, а й монголо-татарам. Причому назва орда, яку часто використовують російські історики, є не зовсім правильною, адже мордовці вели осіле життя, мали великі міста й жили переважно в лісовій місцевості – Мордовія була повноцінною державою.
У 1239 році Мордовію захопили монголи і понад століття вона була під їх владою. Але в другій половині 14 століття Золота орда втратила свою могутність і хан Тагай, який керував мордовською автономією оголосив незалежність країни. У 1377 році мордовці розбили військо князя Дмитра Донського й вели досить успішну військову кампанію проти Володимиро-Суздальського князівства.
У 1382 році незалежність мордовців скасував останній правитель Золотої Орди хан Тохтамиш (до речі, тоді він спалив Москву). Ну а після розпаду орди Мордовія перетворилась на сукупність невеликих розрізнених князівств, які без проблем захопила Московія у середині 16 століття. Керував Московською державою тоді цар Іван Грозний. Для підтримки дисципліни в мордовських землях він захопив собі аманатів (заручників) із значимих родів. Серед них був і Мурат Мордвинов – засновник роду Мордвинових.
Один із нащадків мордовського хана, Семен Мордвинов став адміралом в першій половині 18 століття. А його син Микола Мордвинов відомий як перший морський міністр Російської імперії. Він же отримав від імператриці Катерини Другої землі біля невеликого села, на місці якого у 19 столітті виникло місто – майбутній найбільший курорт СРСР. «Хорошая пустошь» – так назвав свій ялтинський маєток морський міністр.
На початку 19 століття в «Хорошей пуостоши» було закладено парк, який із 1870 року у Мордвинових, за якісь провини, відсудило керівництво міста. Із того часу парк став громадським.
Палац у маєтку Мордвинових з’явився аж у 1901-1903 рр. Збудував його Олександ Олександрович Мордвинов-другий. Проект будівлі створив петербурзький інженер Ф.Б.Нагель, а будівництвом керував архітектор О.Е.Вегенер. Палац звели схожим на середземноморські італійські вілли із сірого вапняка та зеленого гурзуфського пісковика.
У 1927 році в садибі Мордвинових влаштували будинок відпочинку Наркомату військово-морських справ, у 1929-му його перетворили на відділення Гурзуфського військового санаторію, а ще через два роки на його базі створили Ялтинський військовий санаторій №1. Після Другої Світової війни цей санаторій став називатись Центральним військовим санаторієм Міністерства оборони СРСР, ну а з розпадом останнього – України.
В радянський період поряд із палацом Мордвинових, який, до речі, мав аж 79 кімнат, збудували кілька санаторних корпусів, які існують і нині. Вони і зараз належать Міністерству оборони України, а от палац Мордвинових у військових в 2005 році відкупила київська фірма «Формат ІТ». Його повністю обнесли металічною сіткою, закривши усі підходи крім одного. Навколо утворилася густа стіна дерев і чагарників, яка затрудняє огляд пам’ятки навіть взимку (як і фотографування), а влітку палац взагалі практично не видно. Екскурсій сюди ніяких не відбувається, навколо стоять напівзруйновані санаторні господарські будівлі… Майбутнє палацу невідоме. А жаль, адже це був би ще один прекрасний туристичний об’єкт на південному узбережжі Криму.
Текст та фото Романа Маленкова
