Собор Іоанна Златоуста – одна із перших мурованих споруд Ялти. Його 45-метрова дзвіниця і нині видніється в місті майже звідусіль, а колись це була висотна домінанта Ялти. Хоча про присутність висотної домінанти у гірському поселенні говорити не зовсім правильно. Собор обсадили парком, оббудували вуличками… Храм проблематично не лише сфотографувати повністю, але й добре розгледіти. Але все рівно незвична архітектура собору притягує туристів. Величний храм є окрасою не лише Ялти, а й усього Криму.
Собор Іоанна Златоуста (1837 р.)
Фактурність собору дослідити досить важко (рельєф, дерева, будинки), але якщо хочете це зробити – поїдьте… на Черкащину, у село Мошни. Там стоїть копія Іоаннозлатоустівського храму – Преображенська церква. Зводив її той самий архітектор – Джорджіо (Георгій) Торрічеллі. А замовником був, як і у Ялті, Михайло Воронцов – головний кримський землевласник, який мав основну резиденцію у Мошнах.
Архітектор Торрічеллі прославився зведенням багатьох споруд у Одесі. Активну участь у розбудові Одеси приймав тодішній новоросійський генерал-губернатор Михайло Воронцов. У 1830 році він зробив Торрічеллі своїм придворним архітектором.
Преображенська церква у Мошнах (1843 р.)
Воронцов дуже багато уваги приділяв Південному берегу Криму. Він хотів тут зробити курортний край, своєрідну російську Рів’єру, тому виділяв кошти на будівництво доріг та будівель, особливого значення надавав будівництву храмів. Для цього у 1832 році він видав наказ про розробку проектів нових храмів. Виконання поклали на повітових архітекторів. Але виконані проекти не сподобались Воронцову, тому він вирішив залучити до цієї роботи Торрічеллі. Архітектор добре справився із роботою. У 1833 році розроблені ним креслення та кошториси були схвалені самим імператором Миколою І (Воронцов розумів, що без участі імператора розвиток Криму зупиниться). Серед проектів, виконаних Торрічеллі, був і храм Іоанна Златоуста, який закінчили будувати у 1837 році. На освяченні храму, зведеного у псевдоготичному стилі із елементами мавританської архітектури, були присутні імператор з імператрицею, та весь цвіт аристократії Новоросійського краю (не того, що нині у Росії).
Перший собор Ялти так сподобався Воронцову, що він вирішив звести його копію (із деякими відмінностями) поруч із своєю резиденцією у Мошнах. Освятили храм у рік смерті архітектора Торрічеллі – у 1843 році.
Собор Іоанна Златоуста в ХІХ та ХХІ століттях
Собор Іоанна Златоуста збудували у нижній частині Полікуровського пагорбу. Він мав чотири позолочені бані та 21 світлове вікно. Висока дзвіниця була гарним орієнтиром для суден у морі (нині офіційно вважається навігаційним знаком та занесена у світові лоції), та для мешканців молодого міста (статус міста Ялта отримала у 1837 році).
Поряд із собором Іоанна Златоуста з’явився перший ялтинський некрополь. Нині це Полікуровський меморіал – місце поховання багатьох видатних особистостей. Тут знайшли останній спочинок: видатний український поет Степан Руданський, перший архітектор Південного берега Карл Ешліман, піонер російського кінематографа Олександр Ханжонков та ін.
У 1883 році, на кошти барона Андрія Львовича Врангеля церкву розширили. До неї прибудували приділ Андрія Первозданного. А у 1894 році відбулися капітальний ремонт та реконструкція собору. Проект реконструкції розробив Микола Краснов. Згідно із цим проектом чотири бані-цибулинки були знесені. На їхнє місце встановили один великий купол у візантійському стилі.
На початку 20 століття настоятелем храму Іоанна Златоуста був Дмитрій Киранов. Настоятилем він став у 1928 році – в трагічний для релігії період. У 2000 році Дмитрій Киранов був віднесений до лику святих.
На початку Великої Вітчизняної війни собор згорів. Залишилась лише дзвіниця та обгорілі стіни, які розібрали у перші повоєнні роки.
Дворище собору із будинком священика
Вже після розпаду СРСР, у 1994 році розпочалися роботи спрямовані на відновлення храму. Згідно із збереженими кресленнями, фотографіями та храмом у Мошнах, був розроблений проект відбудови собору. Вже у 1998 році відбулося святкове освячення відновленого собору. Нині ця прекрасна споруда знову прикрашає Ялту. А туристи навіть не здогадуються, що якихось півтора десятиліття тому тут стояла лише дзвіниця.
Текст та фото Романа Маленкова
