Токмак – колишній райцентр, а нині місто у Пологівському району. Тут мешкає близько 31 тисячі жителів.
Токмак має бурхливу історію, він займав провідне положення у регіоні, але історико-культурних пам’яток тут збереглося небагато – одна церква, трохи купецьких будинків, паровий млин… А дороги тут (2020 р.) – жахливі, більшість із них навіть не мають твердого покриття.
Ось як описує історію Токмака Вікіпедія:
Назва міста походить від річки Токмак. Гідронім від тюркського täkmäk «лити» хоча більш ймовірна версія від тюркського токмок «дубина, палиця, обушо́к». Слід також враховувати можливість утворення токмак з етноніма: відомі токмак — одна з назв половців, і токмак, токмок — родоплемінні назви у киргизів, туркменів.
Території Токмацького району були заселені ще з доби неоліту. Про це свідчать розкопки декількох поселень та курганів поблизу міста, де знайдені поховання епохи бронзи (ІІІ—І тисячоріччя до н. е.), скіфів (IV ст. до н. е.), сарма́тів (ІІІ—ІІ ст. до н. е.) і кочівників (Х—ХІІ до н. е.).
Вознесенська церква (кін.19 ст.)
Інтенсивне заселення краю почалося після 1791 року, коли на березі річки Токмак поселилося кілька родин нащадків запорозьких козаків і державних селян з Полтавщини. Токмак швидко зростав, цьому сприяв торговельний шлях, який проходив через місто Токмак — Старий чумацький шлях. Поселення одержало назву Великий Токмак від назви річки (біля неї серед буйного різнотрав’я у свій час татари випасали коней; звідси й татарська назва річки — Токмак — ситий, нагодований).
Під час Кримської війни у селі розташовувався військовий шпиталь, у 1854–1856 рр. було поховано 281 воїна, вони померлих від ран та хвороб.
У 1861 році поселення увійшло до складу Бердянського повіту Таврійської губернії. Його жителі займалися землеробством, скотарством, торгівлею та ремеслами. Товари реалізовувалися на весняному (9 травня) і осінньому (1 жовтня) ярмарках, куди прибували купці з Москви, Курська, Бердянська.
Уже на початку XX ст. на дев’ятьох токмацьких підприємствах налічувалося близько однієї тисячі робітників. Найбільшими з них були заводи з виробництва сільськогосподарських машин, засновані в 1882 році І. І. Фуксом і в 1885 році — І. В. Клейнером.
Подальшому економічному розвиткові сприяло будівництво під’їзних колій, які з’єднали містечко зі станцією Пришиб на лінії Харків — Севастополь.
Напередодні Першої світової війни місцеві фабриканти й купці побудували залізничну колію Царекостянтинівка — Федорівка, а на ній станцію Великий Токмак, яка сприяла росту торгівлі й розвиткові міста загалом.
Почали працювати машинобудівний і чавуноливарний заводи Бергера та Загореліна. Але значна частина населення працюва́ла коло землі́. На той час у Великому Токмаку працювала невелика друкарня, дві фотомайстерні, земська лікарня на 15 ліжок, 5 початкових шкіл. На початку XX сторіччя Великий Токмак був одним із найбільших населених пунктів Північної Таврії, де відділення Азово-Донського комерційного банку сприяло ростові експортно — закупівельних операцій хліба, товариство «Тріумф» почало випускати бензинові двигуни, успішно розвивалося гончарство.
Фото Романа Маленкова.
