День другий. Дніпро, Хортиця і Дніпрогес.
Другий день був присвячений прогулянці по основному руслу Дніпра через Дурну скелю, з її відносно невеликими порогами і завихреннями, уздовж Хортиці до Дніпрогесу.
Дурна скеля – це острів, на який за легендами чи то засилали козаків, що провинилися, подумати над своєю поведінкою, чи то навчали новачків козачим правилам і вмінням, чи то відправляли на перевиховання новачків, які провинилися. Легенда губиться в тумані століть, а острів вже й не острів зовсім, а півострів, оскільки при спорудженні ГЕС до нього підвели насип, який тягнеться від шлюзів.
Тепер біля Дурної скелі тренуються інші новачки. Тут, на невеличкій порожистій ділянці, навички проходження гірських річок набувають молоді спортсмени-водники. Тренувальний майданчик для дітей – залишок колишньої величі Запорізьких порогів, затоплених після введення ГЕС в експлуатацію.
Уміння обходити пороги в свій час напевно було справжнім мистецтвом. Навіть на таких невеликих завихреннях ми це відчули, коли одна з байдарок нашого ланцюжка з найбільш бравими новачками-випробувачами не впоралася з перешкодою і перекинулася.
Майже навпроти Дурної скелі, на Хортиці, видніється дерев’яне поселення з частоколом, церквою, куренями та іншими будівлями. Це реконструкція Січі 2000-х років, виконана для фільму «Тарас Бульба» і національного заповідника «Хортиця». Хоча Запорізька Січ, особливо на першому етапі існування, навряд чи виглядала саме так. Реконструкція проведена за образом останніх козацьких січей ХVII-XVIII століть, а Запорізька Січ була заснована в ХVI столітті.
Реконструкция Запорожской Сечи со стороны Дурной скалы. На переднем плане видны остатки знаменитых Днепровских порогов
Острів Хортиця
Хортиця – найбільший річковий острів Європи. Його площа становить близько 2,5 тис га, довжина – 12 км, ширина – до 2,5 км. Хортицю іноді називають моделлю природи України в мініатюрі. Тут згруповані природні комплекси, що мають характерні риси всіх природних зон України – степу (в межах цієї зони, власне, острів і знаходиться), лісостепу і Полісся; присутні кам’янисті ділянки з виходами Українського кристалічного щита, одного з найдавніших у світі геологічних утворень, що виходять на поверхню; берегові скелясті ландшафти, що нагадують Кримські; є плавні з заплавними лісами і луками, яружно-балкові системи. Крім того, на острові виявлені археологічні та історичні пам’ятки майже всіх епох розвитку людства.
Про роль Хортиці в історії українського козацтва та Запорозької Січі і так вже багато сказано. На острові працюють Музей історії запорозького козацтва та історико-культурний комплекс «Запорізька Січ». І все це співіснує з великим промисловим містом. Загалом, не дивно, що острову спочатку, при Радянському Союзі, в 1965 році, надали статус Державного історико-культурного заповідника, який у 1993 році був реорганізований в Національний заповідник «Хортиця».
Тим часом, наш караван наближався до греблі Дніпровської гідроелектростанції. Кількість острівців навколо збільшилася. В основному вони представляли собою виступаючі над водою голі скелі з чорним низом і білим верхом. В даному випадку про святкову строгість, з якою ототожнюється така колірна гамма, говорити не доводиться – верхня частина скель має світле забарвлення від посліду численних птахів. Численних за кількістю, але не за різноманіттям видів. Чайки й баклани (в берегових заростях ще горобці) – ось основні представники тутешніх пташиних базарів. Опинившись на їх території, на думку мимоволі приходить кінобестселер Альфреда Хічкока «Птахи» і закрадається думка, що легендарний режисер створив не таку вже й фантастичну картину подій. Здавалося, наша поява скоріше не лякала їх, а сердила.
Скала Черепаха
Чайки
І чайок, і бакланів, безсумнівно, можна віднести до найбільш нахабних, шумних і ненажерливих представників пернатого світу. Баклани у великій кількості взагалі небезпечні для всього живого. Утворюючи величезні колонії, вони можуть витісняти з насиджених місць інші види птахів (хіба що окрім чайок і їм подібних), знищують в промислових масштабах рибні запаси, а своїми екскрементами повністю випалюють рослинний покрив, в тому числі перетворюючи цілі ділянки прибережних лісів в сухостійні.
Бакланы в местах своего скопления полностью “выжигают” растительность, оставляя от деревьев лишь белые скелеты
Птичьи базары характерны для большинства необольших трудноступных островков
Але поступово птахи звикли до нашого присутності, а ми – до їх, і увага наша переключилася на інший об’єкт.
ДніпроГЕС
Дніпровська гідроелектростанція – індустріальне споруда, зведена в 1932 році. Перша ГЕС дніпровського каскаду. Розкручена гордість і символ успішності першої п’ятирічки (1927-1932 рр.). Висота – до 60 м, довжина греблі – 251 м. Енергетичний карлик за сучасними мірками (650 тис кВт), найбільша на той час гідроелектростанція в СРСР, що визначила розвиток і обличчя міста Запоріжжя.
Будівництво почалося в 1927 році. Автор проекту – Іван Александров, архітектор – Віктор Веснін. Головним консультантом виступив відомий американський фахівець в області будівництво гідроспоруд Х’ю Купер. В якості енергетичних установок були використані турбіни і генератори американської фірми GeneralElectric. Згодом 6 американських консультантів отримали ордени Трудового Червоного Прапору. У будівництві брали участь до 43 тис. чоловік.
У 1941 році ДніпроГЕС, на будівництво якого витратили стільки коштів, сил і навіть життів, був підірваний при відступі Червоної Армії. Після Великої Вітчизняної війни відновлений. У 1997 році був частково модернізований за рахунок закупівлі нових турбін, на цей раз французьких. У 2008 році розпочато реконструкцію машинних залів. В даний час ДніпроГЕС можна віднести до головних символів міста Запоріжжя та найцікавіших пам’яток промислової архітектури на території України.
ДнепроГЭС
Далі наш водний шлях прямував уздовж північної частини Хортиці до арочного мосту. Ці кам’янисті місця з майже стрімкими стінками в своїх цілях активно використовують скелелази (про що свідчили то вбиті рясно шлямбури, то самі скелелази), а міст – роуп-джампери (стрибуни з альпіністською страховкою).
В останній фазі річкової прогулянки відбувся візит до шлюзів. Взагалі їх два, але в даний час використовується лише один. Другий же, кинутий і сумно-відчужений, немов самотня стара людина, іржавіє і заростає бур’яном. Для посилення контрасту через робочий шлюз жваво проскочив прогулянковий катер з веселими пасажирами на борту, які радісно махали нам руками, деякі навіть підстрибували і мало не кидали вгору панамки, дамські капелюшки з різнокольоровими стрічками, дитячі безглузді безкозирки та інші головні убори. У цей момент камера мала б вихоплювати засмаглі і щасливі обличчя людей, а потім поступово віддалятися і йти вгору. Як класичне розширення кадру з фантастичного фільму, коли спочатку фокус тримається на невеликій деталі, а потім поступово розширює горизонт і розгортається в захоплюючу дух картину мегаполісу майбутнього або інопланетного пейзажу. Шлюзи, вбудовані в могутнє тіло чогось величезного і неосяжного, що спочатку навіть і уявити важко, незвичайної вигнутої форми міст над ними, новенькі автомобілі і яскраво розфарбовані тролейбуси, що біжать ним, велика приборкана річка, чисте небо. Напевно приблизно так і уявлялося багатьом активістам і ентузіастам Радянського союзу на початку 30-х років ХХ століття місто розвиненого соціалізму. Або навіть комунізму. Але нас все ж більше зацікавив покинутий шлюз … Адже все, що має відтінок печалі, часто здається більш чесним.
Шлюзы ДнепроГЭС
Заброшенный шлюз
Панорама шлюзов ДнепроГЭС
Финиш снова, как и днем ранее, произошел в месте старта. Два дня, проведенные в большом городе. Два дня, зафиксировавшие в памяти джунгли плавней Днепра и каменные скалы Хортицы.
Пляж. Купание. Сворачивание. Пешая прогулка по Хортице «на коня». Запорожье продолжал откладывать о себе пласты хороших впечатлений. А ответ на вопрос: «Какой он, честный город Запорожье?» – оставим на обсуждение тем, кто готов претендовать на безупречную объективность.
Текст Олега Години
Фото Олега Години
