Живанівка – невеличке степове село в Центральній Україні цікаве тим, що з нього походить кілька поколінь предків “батька українського театру”, видатного драматурга й актора Марка Кропивницького. Тепер це фактично, продовження села Компаніївки в Кіровоградській області й про нього не часто згадується у текстах про митця. Сам же корифей, згадував Живанівку в своїй автобіографії не раз і не два.
В’їзд до Живанівки зі сторони дороги Кропивницький-Бобринець (фото 2024 р.)
Марко Кропивницький походив зі старого шляхетного роду Кропивницьких, що своїм корінням сягає, щонайменше ХІV століття й вочевидь, початково був локалізований у подільському селі Нижча Кропивна, по дорозі між Гайсином і Немировим, Вінницької області, біля річки Кропив’янка. Як і коли представники цього роду опинилися в степах Центральної України, іще належить з’ясувати, проте з автобіографії драматурга, відомо, що і дід і батько Марка Кропивницького походили з села Живанівки, що й нині стоїть на схилах Сугоклії Комишуватої, неподалік Компаніївки.
Долина Сугоклії Комишуватої в Живанівці (фото 2024 р.)
Дід Марка Кропивницького Іван був управителем маєтностей полковника Живанова (людини не без прогресивних ідей, назва села – від його прізвища), любив свою роботу і коней. Так і зустрів смерть: гнався на коні за вовками по льоду Сугоклії Комишуватої поки не провалився. Далі була застуда, після якої він вже не встав з ніг.
“Помер дід через застуду: ранньою весною гнався він верхи за вовком та й провалився на річці Комишоватій, та вже і не підвівся з ліжка, аж доки й не помер.”.
Поховали Івана Кропивницького в сусідньому селі Семикосівці (пізніше воно називалося Обертасове), “в церковній ограді”, що можливо свідчить про певний статус діда драматурга в громаді, а можливо і про щось інше. Цього села нині немає, але його сліди – колишні вулиці й здичавілі зарості домашніх рослин, досі можна розгледіти на північ від Долинівки, на схилах долини тієї-таки річки Сугоклії Комишуватої.
Поля довкруг Живанівки (фото 2024 р.)
Смерть Івана Кропивницького, застала його сина Луку (майбутнього батько драматурга) в Єлисаветграді (тепер – місто Кропивницький), де він навчався у другому класі повітової школи. Довідавшись про страшну звістку, сімнадцятирічний хлопець пішки вирушає у довгий зимовий шлях додому, але подолавши близько 35 кілометрів до рідного села, знаходить лише порожню хату, а в ній – свою меншу сестру, покинуту їхньою мачухою.
Покинута хата в Живанівці (фото 2024 р.)
Після цього він став дорослим (йому було 17): прилаштував сестру на навчання до знайомої швачки в Єлисавет, сам найнявся до місцевих селян на польові роботи. Працював з азартом і натхненням. Під час жнив попався на очі колишньому роботодавцеві батька, чимось зачепив його і скоро продовжив родинну справу. Став управителем у Живанова і працював на цій топ-посаді 9 років. До смерті полковника.
Сучасні поля довкруг Живанівки (фото 2024 р.)
Коли Живанов помер, Лука Кропивницький, схоже був дуже привабливим активом на ринку праці: молодий і досвідчений менеджер шляхетного походження. Мав родину (дружину і дочку Ганна) й гарну репутацію. Ясно, що його одразу запросили на гарні умови далі. “Трансфер” відбувся у володіння чи не найбагатшої людини краю – Фундуклія. До села Бешбайраки (тепер воно називається Кропивницьке).
Вулиці Живанівки (фото 2024 р.)
Ми звикли сприймати наших геніїв, як незмінних злидарів і бідак, проте батько Марка вирушив на нове місце роботи не з порожніми руками. В автобіографії, Марко Кропивницький писав про це так:
“… переходячи на службу до синатора Фундуклея, в село Бешбайраки, батько погнав більш 80 штук рогатої скотини, одинадцять коней і грошенят склав більш як 2/т. рублів.”.
Власне в Бешбайраках і народився вже Марко Кропивницький. У 1840 році.
Вулиця Живанівки (фото 2024 р.)
Пізніше, у 1850-х роках, Лука Кропивницький знову повернеться до Живанівки: працюватиме тут управителем, а його син Марко щотижня приїздитиме до нього з Бобринця, проводячи час не лише з батьком, а й зі своїми численними друзями з числа місцевих селян. Ходитиме на вечорниці, співатиме, ну і всяке таке.
Краєвиди Живанівки (фото 2024 р.)
Чи є в селі (дуже охайному і доглянутому) хоча б вулиця Кропивницького, не знаю. А от покинутих хат, де дуже органічно могла б розміститися якась тематична зелена садибка з музейчиком – повно. Але якось поки не складається …
Стара бруківка до Живанівки (фото 2024 р.).
