Долинська

У 1873 році, на новозведеній залізничній гілці Знам’янка – Миколаїв, було засновано станцію Долинська. Назвали її так, за прізвищем поміщиці, на землях якої станція розташовувалась. Спочатку тут була хатка станційного наглядача та кілька господарських будинків. Розвиток пристанційного селища почався у 1884 році, коли запрацювала гілка Катеринівської залізниці Довгинцеве (нині станція Кривий Ріг Головний) — Долинська.  Станція стала вузловою для досить потужного регіону – Кривбасу. Саме тодіпочався розвиток Криворізького залізорудного басейну. Станційне селище, яке почало рости вбік від станції, лежало на землях іншого поміщика – Кефали, от його і назвали Кефаліне. Станція продовжила називатись Долинською.

У 1896 році в селищі жило всього 227 осіб, але в сільськогосподарський сезон сюди прибувала велика кількість найманих робітників – Кефаліне перетворювалось на своєрідну біржу праці. У 1891 році тут відкрили залізничне училище, а ще через десять років – земську школу. 

В 1919-20 рр. нова влада – більшовики, перейменували Кефалівку в Шевченкове. Пізніше було створено адміністративний район, який отримав назву від залізничної станції – Долинський. Це спричиняло купу незручностей: Шевченкове – центр Долинського району, тому у 1944 році ці незручності усунули – селище стало теж Долинським. Отака от коротка історія населеного пункту, який і нині є значним залізничним вузлом. Усі його пам’ятки архітектури приурочені до залізниці: будинок залізничного вокзалу (1880-ті), будинок залізничного депо (1880-ті), будинок товарної контори, амбулаторія (1908) та водонапірна башта. Ще є п’ять цікавих житлових будинків, які були зведені для залізничників – вони теж є пам’ятками архітектури місцевого значення.

Фото Максима Назаренка, текст Романа Маленкова.

Більше фото дивіться у галереї.

48.114566, 32.762931 Дивитись на мапі Google Maps