Могилівка. Другий за віком оборонний храм Буковини

Перед нами церква Стефана Великого – другий за віком оборонний храм Буковини. «Другий за віком» – номінально, бо перевірити дату побудови церкви – 1440 рік, вказану на сайті громади села Лунка, неможливо: пам’ятка відсутня в усіх існуючих реєстрах. На такій самій даті наполягають і мешканці села, які дуже пишаються своїм храмом.
Здійснюючи короткий огляд старих мурованих храмів Буковини, відмітимо Вознесенську церкву в Лужанах (офіційно – 1453-1455 рік, хоча нещодавні знахідки фресок ХІІІ століття дають підставу датувати храм саме тим періодом), церкву Різдва Богородиці в Рухотині (1459 рік) та Іллінську церкву в Топорівцях (1560 рік). 

Церква Стефана – враження №1 від цьогорічної поїздки Буковиною. Виявилося, що знайти її доволі просто. Її навіть видно з дороги, що веде з Герци до Новоселиці через Лунку. Дійти до храму можна навіть з Герци: від центру містечка до неї не більше 3 кілометрів, щоправда круто угору. Алгоритм попадання простий: майже в центрі Герци переїжджаємо річку Могилівка. Відразу за нею починається однойменне село, а на початку села – капличка. Біля каплички вертаємо ліворуч. Спочатку їдемо долиною, а потім – вгору. По дорозі питаємо місцевих мешканців, щоб не заїхати, куди не потрібно. Останні сто метрів до храму – дуже важки. Навіть мій вєздєход не зміг заїхати і покатився назад.

Про саму церкву писати особливо немає чого, бо немає інформації. Храм мініатюрний, зі стінами завтовшки близько 1 метра. Напівкругла апсида, витягнута поперек нава, оборонна дзвіниця над квадратним бабинцем, розширеним прибудовою. Все це вкрито металочерепицею: у 2007 році проведено реставрацію храму.


Найбільшою окрасою храму є 4 могутніх контрфорси: два з півдня і два з заходу:

Замість вікон, можливо, раніше були амбразури, але в процесі перебудов вони були розтесані. Через віконця можна подивитися інтер’єр церкви. Здається, тут все нове. Хоча можу помилятися: іконостас дуже нагадує ті, що в інших буковинських храмах (наприклад, в Берегометі), збереглися з XVIII століття. 

На подвір’ї – криниця і господарська будівля, силует якої віддалено нагадує силует церкви:

На виїзді з села у бік румунського кордону збереглася один з найстаріших на Герцаївщині мурованих храмів – Дмитріївська церква (за даними реєстру – Успенська), датована, орієнтовно, XVII століттям (в реєстрі – XVIIІ ст.).

Основа церкви – великий четверик нави, який завершується восьмигранним барабаном та невеликим куполом. Бабинець і вівтар у порівнянні із величезною навою виглядають просто мініатюрними. Стіни храму повністю позбавлені декору.

В інтер’єрі збереглися цінний живопис у вигляді невеликих ікон невідомого автора у вівтарній частині у стилі італійських маньєристів.

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu