Село Тернівка з’явилося у 18 столітті (за іншими даними його заснували у 1806 році), після підкорення Дикого поля Російською імперією. Заснували село на березі річки Плоска Осокорівка, недалеко від місця її впадінні у Дніпро. Нині біля села затока Дніпровського водосховища, на яку перетворилося гирло Плоскої Осокорівки.
Головна пам’ятка села – церква святого Іллі була зведена у 1904 році. Розкішний цегляний декор, хоч і у російському історизмі, але ж дуже якісний, і величезна баня – як тюрбан, ніби це десь у середній Азії, а не у за 10 км від Дніпра… Відносно недавно у храмі відмили радянську побілку і знайшли розписи Києво-Печерської школи, зокрема одного із її художників – Володимира Соніна. Звідки такий скарб в невеличкому селі?
Будував її Василь Протопопов – місцевий поміщик – це так пишуть в мережі. Але чомусь не пишуть, що Василь Протопопов, на час будівництва гласний Міської думи Одеси, а із 1905 року – її голова, був ще й віце-президентом товариства образотворчих мистецтв. От і пояснення – донатор не бажав банальності, тому запросив справжніх майстрів для будівництва храму на своїх землях. Одним із таких майстрів був художник Києво-Печерської художньої школи Володимир Сонін. Він і розписав храм у 1913-1915 рр.
У 1931 році храм закрили, облаштувавши тут клуб, і розібравши велижезну баню. Неймовірні розписи частково потинькували, а частково закрили дошками…
Величезну баню відновили вже часи незалежності (кажуть, що то точна копія зруйнованої), після передачі храму вірянам. Мабуть, тоді ж відмили розписи, але не звернули увагу на їх стиль та якість. Не так давно один місцевий художник помітив подібність тутешніх розписів, до розписів Володимирського собору в Києві. Це була сенсація…
На жаль, ми розписів не побачили – місцевий батюшка, який має ключ, не живе у Тернівці, й буває тут лише на свята. Нічого, ще побачимо. Але поки хочемо скористатися фото із сайту DepoЗапоріжжя.
Текст та фото (крім інтер’єрних) Романа Маленкова.
Фото інтер’єру із сайту DepoЗапоріжжя
