Розташування: Донецька область, Новоазовський, Володарський, Слов’янський та Краснолиманський райони; Запорізька область, Куйбишевський район; Сумська область, Лебединський район
Площа: 2768,4 га
Підпорядкування: Національна академія наук України
Поштова адреса:
“Хомутовський степ”
87620, Донецька обл., Новоазовський р-н, с. Хомутове
Тел./факс: (06279) 29-7-25
“Кам’яні могили”
87022, Донецька обл., Володарський р-н, с. Назарівка
“Крейдова флора”
84464, Донецька обл., Краснолиманський р-н, с. Крива Лука
“Михайлівська цілина”
42227, Сумська обл., Лебединський р-н, с. Катеринівка
Просмотреть Український на карте большего размера
Український степовий заповідник був створений згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 22 липня 1961 р. № 1118 в результаті об’єднання самостійних заповідників “Хомутовський степ”(засновано у 1926 р.), “Кам’яні Могили” (засновано у 1927 р.), “Михайлівська цілина” (засновано у 1928 р.), “Стрільцівський степ”, які увійшли до його складу як окремі відділення. Стрільцівський степ у 1968 р. було передано до складу Луганського природного заповідника. У 1988 р. розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 14.07.1988 р. № 310-р створено ще одне відділення заповідника “Крейдова флора”.
Таким чином територія заповідника складається з чотирьох відділень: “Хомутовський степ” – 1028 га (Донецька обл., Новоазовський р-н, с. Хомутове), “Кам’яні Могили” – 404 га (Донецька обл., Володарський р-н с. Назарівка та Запорізька обл., Куйбишевський р-н), “Михайлівська цілина” – 202,4 га (Сумська обл., Лебединський р-н, с. Катеринівка), “Крейдова флора” – 1134 га (Донецька обл., Краснолиманський р-н, с. Крива Лука і Слов’янський р-н, с. Рай-Олександрівка).
Загальна площа заповідника становить 2768,4 га, площа його охоронної зони – 3690,8 га. У заповіднику працюють 54 чоловіка, чисельність служби охорони складає 15, наукового підрозділу – 17 осіб.
Заповідник створено з метою збереження в природному стані ксерофітного варіанту різнотравно-типчаково-ковилових степів, петрофільних степів на гранітах, лучних степів, кретофільної флори, байрачних лісів та ккрейдяно-соснових борів.
За фізико-географічним районуванням територія заповідника, крім відділення “Михайлівська цілина”, відноситься до Донецького північностепового краю Північно-степової підзони Степової зони. “Михайлівська цілина” входить до Середньоруського лісостепового краю Лісостепової зони.
Відділення Українського степового природного заповідника в напрямку з півдня на північ становлять географічний ряд, який починається від ксеротичного варіанта різнотравно-типчаково-ковилових степів на чорноземах звичайних малогумусних 
(“Хомутовський степ”, “Кам’яні могили”) через багаторізнотравно-типчавоко-ковилові степи на чорноземах звичайних мало- та середньогумусних (“Крейдова флора”) і закінчується найпівденнішим варіантом північних різнотравних барвистих лучних степів на чорноземах типових потужних та надпотужних середньогумусних (“Михайлівська цілина”).
Багатство України – чорноземні ґрунти – утворилися завдяки життєдіяльності степової рослинності. Раніше ковилові степи простягались від Азовського і Чорного морів на північ майже на 500-700 км. Тільки голубі стрічки рік з покритими лісом берегами, балки та скіфські могили урізноманітнювали степовий ландшафт. По безмежному трав’яному роздоллю пересувались численні стада турів, тарпанів, сайгаків, козуль. У зимовий період з північних лісостепових та лісових районів майже до моря кочували олені.
Нині всі степові ділянки, де може пройти сільськогосподарська техніка, розорані. Тільки по балках та непридатних для сільськогосподарського використання кам’янистих місцях збереглися невеликі осередки степової рослинності. Проте й вона внаслідок інтенсивного випасання худоби зазнала дуже великих трансформацій. Тепер лише степові заповідники ще можуть дати уявлення про те біологічне різноманіття, що було тут колись. Кожен степовий заповідник – це еталон природи, за яким людина повинна час від часу звіряти свою діяльність. Особливо це стосується ґрунтів, фізико-хімічні, гідрологічні, мікробіологічні та інші властивості яких значно погіршились внаслідок сільськогосподарського використання. До якого ступеня і як їх можна поліпшити, можуть дати відповідь тільки ґрунтові еталони. В Українському степовому природному заповіднику представлено 23 еталонні типи та відміни ґрунтів.
Природна рослинність у заповіднику представлена лісами, чагарниками, степами, луками, болотами. У заповіднику охороняються 3 лісові, 15 степових та 1 водна формації, які занесені до Зеленої книги України.
Загальна кількість видів судинних рослин тут становить 1064. З них у “Хомутовському степу” зростають – 604, “Кам’яних могилах” – 468, “Крейдовій флорі” – 490, “Михайлівській цілині” – 531 види. Серед цих рослин хвощеподібних – 3 види, папоротеподібних – 8 видів, голонасінних – 3 види, покритонасінних – 1050 видів. Із несудинних рослин у заповіднику зростають 103 види мохоподібних, 145 видів лишайників. Також тут нараховується 110 видів справжніх грибів. До Європейського червоного списку занесено 11 видів рослин: астрагал шерстистоквітковий, гісоп крейдяний, дрік донський, калофака волзька, карагана скіфська, ковила Залеського, ластовень азовський, пирій ковилолистий, ранник крейдяний, гвоздика ланцетна тощо. До Червоної книги України віднесено 58 видів рослин: волошка несправжньоблідолускова і Талієва, шафран сітчастий, дельфіній яскраво-червоний, дворядник крейдяний, коручка темно-червона, рябчик руський, косарики тонкі, гісоп крейдяний, зморшок степовий, гніздівка звичайна, півонія тонколиста, сосна крейдяна, ранник крейдяний та ін. У заповіднику охороняються 45 ендемічних видів рослин.
Особлива гордість Українського степового природного заповідника – ковила, якої тут налічується 14 видів. За цим показником він не має собі рівних у світі.
Різноманітний у заповіднику і тваринний світ. Загальна кількість видів природної фауни, що мешкають у заповіднику, становить біля 7300 видів. Найбільшим різноманіттям відрізняються комахи, яких тут налічується близько 6000 видів та павукоподібні – близько 1000 видів. З хребетних тварин у заповіднику відмічено 15 видів риб, 9 – земноводних, 6 – плазунів, 190 – птахів та 54 види ссавців. До Європейського червоного списку занесено 12 видів місцевих тварин: сліпак звичайний, перев’язка звичайна, могильник, дрофа (пролітний вид), деркач, п’явка медична, коник-товстун степовий, дибка степова, мнемозина, поліксена та ін.; до Червоної книги України – 45 видів: тхір степовий, їжак вухатий, гадюка степова, полоз жовточеревий, мідянка, горностай, норка звичайна, борсук, вівсянка чорноголова; дуже багато безхребетних тварин: бражник мертва голова, ведмедиця Гера, вусач земляний хрестоносець, джміль глинистий, джміль пахучий, дибка степова, коник-товстун степовий, ксилокопа фіолетова та ін.
Значна кількість рідкісних птахів трапляється лише взимку або при перельотах навесні та восени (сорокопуд сірий, дрофа, підорлик великий, орел степовий, орел-карлик, лунь польовий, кроншнеп великий, змієїд, журавель степовий).
Кожне з відділень Українського степового природного заповідника має свої особливі цінності, є оригінальним і неповторним.
“Хомутовський степ” – це море ковили з білими кулями катрана татарського та блакитними плямами шавлії пониклої і сухостепової, жовтими куртинами квітучих калофаки волзької та вайди фарбувальної, синьо-фіолетових кущів залізняка та зелені злаків. Тільки тут на площі всього 1030,4 га можна побачити 12 видів ковили: ковилу Лессінга, тирсу, Граффа, азовську, Браунера, 
відокремлену, вузьколисту, дивну, пухнастолисту, облудну, українську та шорстку. Незабутнє враження справляють у травні десятки гектарів яскраво-червоної півонії тонколистої. Особливо великі площі її на прибалковому схилі балки Брандта північної експозиції. У “Хомутовському степу” росте також три види тюльпанів: Шренка, змієлистий та дібровний. Заслуговує на увагу природна ділянка тюльпана, який перебуває на стадії видоутворення. За нею проводяться спостереження вже протягом 27 років.
“Кам’яні могили” – гірська країна серед неозорої рівнини. Лише в цьому місці ростуть такі відомі вузьколокальні ендеміки, як деревій голий та волошка несправжньоблідолускова. В ущелинах скель знайшли притулок 8 видів папоротей – представників північної флори. Викликають захоплення галявинки косариків тонких та орхідей запашної і блощичної по невеликих улоговинах, а навесні – золотаві віночки авринії скельної, що уквітчують гори.
“Кам’яні могили” – це ще і унікальна геологічна пам’ятка, що в незайманому стані збереглася до наших днів.
“Крейдова флора” – фактично єдина значна за розмірами заповідна ділянка кретофільної флори в Україні, що збереглася в задовільному стані. Заповідник розташований на правому крутому березі ріки Сіверський Донець між селами Закітне та Піскунівка. Лісові угруповання у цьому відділенні займають площу 344 га, половина її припадає на сосну крейдяну, а половина – на байрачні діброви. З кретофільних видів виділяються дворядник крейдяний, дрік донський, гісоп крейдяний, громовик донський, дзвінець крейдяний, ранник крейдяний, шоломниця крейдяна.
“Михайлівська цілина” є єдиною в Україні заповідною ділянкою лучного степу в зоні Лісостепу. З видів, занесених до Червоної книги України, тут ростуть астрагал шерстистоквітковий, брандушка різноколірна, пальчатокорінник травневий, рябчик руський, косарики тонкі, півники борові, сон чорніючий, зморшок степовий і три види ковили: тирса, пірчаста та вузьколиста.
Співробітниками заповідника разом з ученими інститутів ботаніки та зоології НАН України проводиться велика наукова робота щодо вивчення структури і функцій степових екосистем, а також їх змін в результаті господарської діяльності людини. В заповіднику працюють біологи, геологи, історики, проходять практику студенти вузів України.
Підготовлено за підтримки та на основі матеріалів Державної служби заповідної справи
Дивіться відео про “Михайлівську цілину”: “Унікальна Україна”, серія 4
