Село Мануйлівка було засноване у 1861 році на місці ногайського поселення Аргакли. Заснували Мануйлівку болгарські колоністи із Бесарабії, із села Імпутіца. А в Бесарабію вони прийшли із Болгарії наприкінці 18 століття – дуже вже нестерпним став тоді османський тиск. Але і в Бесарабії, щось їм було не дуже добре, тому пішли далі, у приазовські степи. Нині у Мануйлівці половина населення – етнічні болгари. Згідно із переписом 2001 року, російську мову рідною тут визнали 43% мешканців, болгарську – 42%, українську – менше 15%. Всього тут мешкає близько 500 людей. Чесно – село не виглядає райським куточком, руїна, бруд, бур’яни і кістяк церкви на торговому майдані.
У 1871 році болгари звели церкву святого Миколая. Стиль храму був неовізантійським – хіба ж болгари будували в іншому стилі. Зараз від храму залишились лише стіни (дуже потріскані) й арки – зсередини він нагадує кістяк великого кита. Важко сказати, коли храм зазнав найбільших руйнувань – чи то в радянські часи, чи то вже в часи незалежності. Але нині він от такий. Добре що болгари збудували, міцно, на віки. бачите як міцно арки тримаються – храм руйнують, розбирають на цеглу, а вони тримаються.
Навколо храму велика ринкова площа, навколо якої збереглося кілька болгарських купецьких будинків, теж покинутих, але ще цілих.
Текст та фото Романа Маленкова.
