Були часи, коли дорога Берегомет – перевал Шурдин – Селетин – Сторонець-Путилів була єдиним шляхом, що зв’язував Буковинську Гуцульщину з цивілізацією. Збудована в австрійський період, сьогодні, враховуючи її складність, вона відкрита для проїзду у весінньо-літньо-осінній період. А після страшної повені у 2008 році, коли було зруйнована головна дорога до Путили через Вижницю і Ростоки, стара Шурдинська дорога фактично слугувала «дорогою життя» для постраждалої від негоди Путильщини.
Дорога починається від Берегомету на Сереті. До Долішнього Шепоту вона асфальтова, далі починається отакий грейдер: 
Перший населений пункт – хутір Лекечі. Тут, в кілометрі від дороги ліворуч знаходиться відома туристична база з однойменною назвою – дуже зручне та приємне місце для гірського відпочинку, яке одночасно може служити відправною базою для пішохідних подорожей Національним природним парком «Вижницький». Але ціни – пробачте мене! Здається не лише Мигове чи Німчич, а й Буковель відпочиває! 
Чинному Президентові б сподобалося: 
По дорозі на турбазу зустрінеться місцева природна пам’ятка – Лекечинські скелі: 
В наступному селі Лопушна, що відноситься до Долішньошепотської сільради, збереглася стара дерев’яна церква Святої Варвари. Побудована у 1872 році, вона зазнала перебудови у 1998 роком у зв’язку з її аварійним станом. Сьогодні двозаломні верхи з куполами, що нагадують луковиці, вкриті бляхою, а стіни оббиті свіжим деревом. 
В Долішньому Шепоті зараз немає на що дивитися. Колись була залізниця. Кажуть, ще десь залишилися старі рейки. Проте навколо – маса цікавих природний об’єктів для любителів гірського туризму: Лопушнянські водоспади, скелі Канашки, Серетські скелі, урочище Чимирнарське з водоспадами Чимирнарський Нижній Гук та Чимирнарський Гук.
В центрі села стоїть дерев’яна триверха церква Святого Іллі (хоча деревом вона і не пахне). Побудована вперше у 1891 році, вона згоріла у 1975 році. Церкву відбудували у 1992 році. 
При виїзді з Долишнього Шепоту асфальт закінчується. Далі – складний 22-х кілометровий підйом на перевал Шурдин, про що сповіщає попереджувальний дороговказ. 
Власне, ні я, ні моє авто великої складності у штурмування перевалу не помітили. Так, складний, але цілком піддається траверсуванню навіть такому недосвідченому водію, як я. Напевне, тому що далі на нас чекали більш складніші перевали, у порівнянні з якими підйом на Шурдин казався Андріївським узвозом 🙂 
ПЕРЕВАЛ ШУРДИН є найвище розташованим в Україні автомобільним перевалом. Його висота становить 1173 метри над рівнем моря. Крім того, перевал є свідком знаменитого «Брусиловському прориву» через Карпатські гори під час Першої світовою війни, про що сьогодні нагадує капличка, споруджена в пам’ять про загиблих російських солдатів. З перевалу можна насолодитися справжніми карпатськими краєвидами, а краще – забратися на гору Магура (1313 метрів), що височіє поруч з перевалом на схід від нього. Звідси всі Буковинські Карпати – як на долоні. Перевал є також кордоном Путильського і Вижницького районів. 
Стара напівзруйнована колиба біля перевалу: 
Спуск з перевалу відкриває ще більш привабливіші краєвиди: 
З перевалу дорога спускаються повз хребет Червоний Діл у долину річки Сарата, де розташоване невелике прикордонне село Руська.
Хутір Фошки на спуску до Руської: 
Стоп! Тут починається прикордонна смуга. На заставі – нікого. Ідемо далі. 
Маленьке село ще живе завдяки контрольно-пропускному пункту.
Центр Руської. Пам’ятник освободітєлю і дороговкази: 
Річка Сучава – природній кордон Північної і Південної Буковини, державний кордон України і Румунії: 
Текст та фото Андрія Бондаренка
