Усім відома родина Кочубеїв – козацькі старшини, які розбагатіли й перетворилися на російських дворян. Принаймні одного Кочубея ми знаємо точно – Василя, генерального писаря, який написав донос на Мазепу й поклав голову на плаху у 1708 році. Відома і його дочка – легендарна Мотря, похресниця Мазепи, яка, подейкували москалі, була його коханкою.
Кочубеї мають кримськотатарське походження. Засновник роду – бей Кучук (Кучук-бей), який у 17 столітті перебрався (чи то втік) із Криму на Лівобережжя, охрестився, й під іменем Андрій вступив до запорізького війська. Його син був військовим товаришем Богдана Хмельницького, а внук зрадив Мазепу. Так от рід Кочубеїв у 1799 році отримав дворянський титул графів Російської імперії, а у 1831-му – титул князів. Багацько вони всього мали по Україні (згадаймо пушкінську «Полтаву»). Були у їхній власності і землі поряд із нинішнім Кривим Рогом. Нічим цінним Кочубеї ці землі не вважали, доки не почались у Кривбасі розробки залізної руди. От тоді то… Далі цитуємо сайт «Діюча індустрія»:
Кар’єр Кочубеївського рудника – об’єкт індустріальної спадщини. Залізорудний кар’єр. Відпрацьований давно. Закладений в 1904 році і належав родині місцевих землегосподарів – панам Кочубеям. Видобувалася залізна руда з одного вузького пласту. Потужність покладу складала 1,5-3,0 м. Кар’єр був основою невеликого рудника. Кар’єр працював з перебоями і недовго. Упродовж 1904-1906 рр. було видобуто 39 тис. тон руди, а в 1913-1914 рр. – 11,5 тис. тон руди. Рудник не працює з 1915 року. Кар’єр має довжину 185 м, глибина 35 м. Має вузьку щелеподібну форму з крутими, місцями скельними і обривистими схилами. Поруч старовинний відвал, на днищі у відкритому вигляді високі підземні виробки та 5-ть штолень, западина на місці старої шахти.
Нам пощастило побувати у кар’єрі Кочубеївського рудника й у штольнях. Розташований він біля села Ганнівка, у Петрівському районі Кіровоградської області – це най північніша частина Кривбасу. Рудник відносно часто відвідується туристами, але штольні та виробки притягують сюди не лише мандрівників, любителів печер та індустріального туризму – зовсім недавно він став декорацією для нового українського фільму «Червоний» – у фільмі він виконував роль рудника десь у ГУЛАГу. Від зйомок залишились дерев’яні сходи та підйомники. На жаль усі декорації місцеві мешканці потроху розтягують на дрова.
У штольнях, загальна довжина яких складає 250 метрів, відкривається краса надр Кривбасу:
Стінки штолень – це розкрита геологічна будова Криворізької складчастої споруди – лимонітові сланці.
Кочубеївський рудник – справжній підземний світ гномів із фільмів про хоббіта. Коли бродиш штольнями, здається що от-от із темного отвору вискочить Голлум із злим шепотом «моя радість»… Усім рекомендуємо для відвідування, як й індустріальний Кривий Ріг в цілому – це ж інша планета.
Текст та фото Романа Маленкова
