Селище Більмак було засноване у 1782 році, і тоді воно називалося Кам’янка. У 1845 році село перейменували у Царекостянтинівку, із 1926 року – це було Першотравневе, із 1930 року (дивина) – знову Царекостянтинівка, а із 1935 до 2016-го – Куйбишеве.
Ось що пише про історію Більмака Вікіпедія. Засноване 1782 року. У той час переселенці з Полтавської губернії на березі річки Кам’янки заснували казенну слободу і за назвою річки найменували Кам’янкою. На карті Новоросійського краю, виданій у першій половині ХІХ століття, село позначене під назвою Більманка (від Бельмак-могили), пізніше його перейменували на Царекостянтинівку.
Населення стало швидко зростати за рахунок переселення державних селян із північних губерній України. 1795 року в селі проживало 159 чоловіків та 130 жінок. За громадою числилося 18 890 десятин землі. Переселенці займалися тваринництвом та землеробством.
У 1859 році тут уже налічувалося 605 дворів, де проживало 4451 особа. Щільність населення пояснювалася родючістю ґрунтів, наявністю багатих соковитими травами пасовиськ та достатком прісної води. Притягували селян і відносні вільності, завдяки яким становище селян, хоч і переобтяжених податками, було дещо легшим, ніж покріпачених.
У час перепису 1897 року Царекостянтинівка вже була значним населеним пунктом, центром волості. Тут налічувалося 1188 дворів, проживало 8188 мешканців. За громадою числилося 14 050 десятин придатної для обробітку землі.
Село мало убогий вигляд. Хати селян були розкидані понад річкою Кам’янкою та її притоками серед тернових чагарників і високих степових трав. Будували їх з глини, вкривали соломою, подекуди — очеретом. Медичного обслуговування майже ніякого не було. Лікар, який жив у Кінських Роздорах, обслуговував 5 волостей і 2 єврейські колонії з населенням 16,5 тис. осіб. Він, звичайно, не міг охопити кваліфікованою допомогою всіх хворих, тому населення змушене було лікуватися народними засобами.
В 1908 році кількість громадської надільної землі зменшилась проти 1795 року на 4,5 тис. десятин, тоді як кількість жителів зросла до 9,4 тис. осіб. Це було наслідком впровадження столипінської реформи, під час якої багато заможних селян виділилося на хутори. Розмір наділу на чоловічу душу зменшився і становив 3,5 десятини. Десятки бідняцьких родин у пошуках кращого життя переселилися в цей час з села на Урал і до Сибіру, інші, шукаючи виходу зі злиденного становища, займалися різними промислами. Так, наприкінці XIX століття 90 селянських дворів займалися шевським, кравецьким, ковальським, чинбарним, бондарним та іншими промислами.
У 1899 році в селі діяло 39 дрібних ремісничих майстерень.
Напередодні Першої світової війни Царекостянтинівка була великим волосним селом, що налічувало 1253 двори, де проживала 7571 особа, але вигляд вона мала убогий — сотні хат і землянок були під солом’яними стріхами та земляною покрівлею, лише третина будинків — під черепицею, хоч в 1913 році тут виготовляли дешеву цементну черепицю три заводи.
У Більмаку збереглося трохи будинків, зведених наприкінці 19 та на початку 20 ст., але головною пам’яткою селища є Святодухівська церква. Про храм дуже мало інформації у мережі. Звели його у 1886 році у еклектичному стилі із ухилом у неоруський історизм – великий куб, із абсидою та банями зверху. В радянські часи над храмом познущалися, знесли бані, перебудували, тому зараз, вже після реконструкції, вже важко сказати, яким храм був у оригіналі. Єдине що скажу – він досить великий.
Фото Романа Маленкова.
