Джеріка Jerica – чергове іспанське місто, яке я просто побачив на карті гугла, коли досліджував трасу Валенсія – Сарагоса. Вирішив заїхати. І в черговий раз у мене виникли паралелі між Іспанією і Туреччиною – крім схожості природи і, часто, міської забудови прибережних населених пунктів, Іспанія ще й схожа на Туреччину маловідомістю своєї провінції. Виглядає так, що весь туризм сконцентрований біля моря й у найбільш розкручених містах, типу Барселони, а від’їдь на сотню кілометрів вглиб…
У Джеріці живе всього півтори тисячі осіб, але язик не повернеться назвати її селом. Це місто за всіма показниками, затишне, комфортне і цікаве. На невеликій центральній площі таверна, в якій ми нарешті їли те, що їдять місцеві мешканці, а не туристи. Я замовив тартілью (картопля запечена із яйцем), якісь дивні місцеві сосиски, із напівсирого (напевно в’яленого м’яса), печений гострий зелений перець і якісь тушковані боби, дуже смачні. А навколо, у понеділок, опівдні, було повно місцевих, які обідали і пиячили, причому, переважно якісь міцні дрінки, чи то коньяк, чи якісь іспанські настоянки, усі були веселі і привітні.
Звичайно у Джеріку, яка лежить за 70 кілометрів на північний схід від Валенсії, ми їхали не заради таверни – магнітом для нас стала височезна башта-дзвіниця, зведена у стилі мудехар у 1634 році. Вниз від башти спускалися стрімкі схили, забудовані старовинними житловими будинками, а на сусідньому пагорбі проглядалися руїни фортеці з однією вцілілою вежою-донжон.
Прогулянка вулицями Джеріки показала те, чого не бачив на жодному фото – тут повно оборонних башт, доволі високих, та мурів, які вбудовані у житлові квартали. В Європі я більше не бачив міст подібних до Джеріки, а от в Туреччині таких вистачає, коли прямо на баштах, або у баштах, і на мурах, стоять будинки місцевих мешканців. Дивина.
Фортеця Джеріки, яку збудували ще араби, приблизно у 11 столітті, мала кілька рядів оборони, які кільцями оточували пагорб, з оборонною вежею. Саме цю арабську вежу надбудували у 17 столітті, створивши дзвіницю-мудехар, а кожен із ярусів оборони перетворили, напевне вже у 19 столітті, на окрему вулицю. Ці вулиці вузенькі і колоритні, й гуляти ними – величезне задоволення.
Під замком стоїть кілька старовинних храмів, а один (Ermita de San Roque), напівзруйнований, готичний, височіє поряд із дзвіницею. Від нього іде стежка, яка піднімається до руїн цитаделі – замку Джеріки, який стояв у найвищій ділянці міста. Нині там одна башта й руїни, але звідти відкривається прекрасний краєвид на дзвіницю-мудехар і місто.
Перші згадки про Джеріку датуються періодом мусульманського владарювання в Іспанії. У 1098 році місто завоювали війська іспанського національного героя – Сіда. Сарацини відвоювали місто й повторне його захоплення іспанцями датується вже 1235 роком. Потужний замок Джеріка спочатку увійшов у склад королівства Валенсія, потім став частиною Арагону, ну а пізніше вже королівства Іспанія.
Текст та фото Романа Маленкова.
