На південному заході Північної Македонії, на кордоні із Албанією, розташований головний скарб країни – Охрид. Це єдиний об’єкт основного Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, причому – це і шедевр людського генія і природний феномен надзвичайної краси та естетичної ваги – це озеро і місто, які складають один комплекс. Принаймні для ЮНЕСКО.
Площа поверхні озера Охрид 367 квадратних км, висота – 693 м над р.м., максимальна глибина 288 м, а середня – 155 м. Із берега озеро виглядає морем, і колір води у ньому туристи називають морським. Тут понад 200 ендемічних видів, тут унікальна екосистема і тут балканські Байкал і Танганьїка – Охрид має те саме походження – тектонічний прогин.
На берегах Охриду головна рекреаційна зона Північної Македонії. Численні готелі та ресторани з’явились вже у 21 столітті, і найбільше їх у місті Охрид, зображення храмів якого часто є візитівкою всієї країни. А храмів тут величезна кількість, все візантійські й унікальні, і, цікаво, ми не знайшли жодного, де вхід був би безкоштовним. Свого часу мене так здивували іспанці, які рідко пускають туристів безкоштовно у храми. В Охриді те саме.
Церква Івана Богослова з Канео
Церква Климента і Пантелеймона
Церква Святої Софії
Церква Божої Матері
Мечеть Халветі Хаяте Текке
Найвідомішим храмом Охриду є церква Івана Богослова в Канео – її відоме зображення – візантійський храм над озером, є головним туристичним магнітом у Охріді. Хоча цей храм не найстаріший у місті – його звели у 13 столітті, тоді як храм Святої Софії зведений у часи правління царя Бориса І у 9 столітті. Він був патріаршим собором.
Легендарним храмом Охрида вважається побудований у тому ж 9 столітті собор Климента та Пантелеймона. Климент Охридський – місцевий святий і один із покровителів Північної Македонії, учень Кирила і Мефодія, подвижник кирилиці, можливо правив у цьому храмі, або на місці храму. А головне – він був похований у цьому храмі, і його могила збереглася.
Собор Климента та Пантелеймона розташований на пагорбі, який називається Плаошник. З давніх давен тут був монастир, в якому працювала Охридська літературна школа – до 3500 спудеїв. Нині монастир відновлено, а навколо величезна площа розкопок. Хоча археологічні розкопки для Охриду зовсім не дивина – копають майже біля кожної церкви. І біля фортеці Самуїла – болгарського царя, який у 10 столітті переніс столицю в Охрид. Щоправда він фортецю не будував, а лише розширив, зробивши своєю резиденцією. Нинішні стіни фортеці Самуїла не назвеш чимось надзвичайно потужним та колоритним, але відвідати її дуже рекомендуємо.
Фортеця царя Самуїла
Найстарішою будівлею Охріду є античний театр, зведений ще в елліністичний період, у 3 столітті до н.е. Таких повно у Греції та у Туреччині, а от для Північної Македонії це досить рідкісна будівля. У римський період тут відбувалися бої гладіаторів та страти ранніх християн, тому місцеві мешканці не любили цю будівлю, і як тільки пішли римляни, покинули театр і забули про нього. Багатовікові шари вкрили театр, і лише у 1980-ті роки археологи його знову відкрили мешканцям Охриду.
Найбільш відвідувана ділянка Охриду – його набережна, із парковою зоною та човновими причалами. В гарну погоду тут, напевне, народу повно, але ми побували тут у дощ, коли гарний господар і собаку… Ну ясно, враження про Охрид злива змазала, але не настільки, щоб не зрозуміти – Охрид прекрасне місто. Він відтворення Північної Македонії – купа храмів, відновлені із руїн фортеці, дещо занедбані, й трохи совкові вулиці, балканський колорит і прекрасна кухня. Треба повернутись у гарну погоду.
Текст та фото Романа Маленкова, для книги «10 країн після карантину».
