Село Пліхів дуже маленьке – тут всього 40 дворів та близько сотні мешканців. Рік його заснування не відомий, але перші письмові згадки датуються вже 15 століттям. Назва села пов’язана із давнім рибальським промислом, причому зимовим – тут «плішили» рибу – глушили ударом палиці по льоду (таку версію навів краєзнавець Михайло Підлужний, про що мовить Вікіпедія). Хоча це не точно, але версія цікава. Є й інша версія, мовляв тут були «пліші» – лисі ділянки серед густого лісу. Може й так, але зараз тут суцільна «пліш», бо лісів майже не збереглося, хіба що чагарі, якими заростають покинуті обійстя селян. Такими ж чагарями заріс напівзруйнований кам’яний костьол, зведений на початку 20 століття. Дехто каже, що то була каплиця, але ні спростувати ні підтвердити це я не можу.
Головною пам’яткою Пліхова є греко-католицька дерев’яна церква Воздвиження Чесного Хреста, збудована у 1742 році. Храм доглянутий, відремонтований, обшитий новою шалівкою та гонтом. Щоправда полакований, ніби меблі, і дуже багато новітніх не колоритних матеріалів, як от металопрофіль над опасанням (жахливий). Але краще так, ніж так як із костьолом. А навколо церкви старезне кладовище із вибіленими кам’яними хрестами.
Пліхів лежить при дорозі із Бережан до Поморян. Тут ціла купа цікавих сіл, і до Пліхова обов’язково варто заїхати.
Текст та фото Романа Маленкова.
