«Україна Інкогніта» неодноразово розповідала про дивовижне село Язловець, що на Тернопільщині. Колись це було знане місто, купці якого складали конкуренцію навіть самому Львову!
Чесно-чесно! Враховуючи, що Язловець стояв на жвавому транс’європейському тракті «Via Regia» (Королівська дорога), містечко швидко розросталося та багатіло. 1461 року львівські купці гірко скаржилися королю Казимиру IV Ягеллончику – мовляв, ярмарки в приватновласницькому Язловці наносять суттєві збитки королівському Львову і, відповідно, монаршій скарбниці.
Занепад міста почався ще під час турецької навали та посилився за «Бабці Австрії». Останній цвях у труну Язловця як міста вбили росіяни, коли в травні 1916 року важкі бомбардувальники «Ілля Муромець» практично зрівняли його з землею. У російських штабних звітах цей злочин проти цивільних фігурував як: «перекриття пожежами єдиного зручного шляху перекидання австрійських резервів».
- Язловець до бомбування. В єврейському штетлі ще добре проглядаються вірменські риси. Зокрема обрамлення проїздів
Від тих руйнувань Язловець так і не оговтався.
Росіяни, нагадаємо, розтрощили всю ренесансну забудову міста, яка славилася дивовижної краси різьбленими обрамленнями вікон, брам та дверей. Тут постаралися вірмени, які дуже полюбляли такі архітектурні витребеньки. А вірмен у Язловці було нівроку. На початку XVII століття це місто було «вірменською столицею» усього Поділля – тут знаходилася кафедра вірменського архієпископа.
Сьогодні від вірменської спадщини в екс-місті залишився лише храм Сурб Нікогайос (нині – церква св. Миколая, УГКЦ), збудований ще 1551 року. В «Новій» (нижній) частині замку, з внутрішнього боку, можна також побачити ще одну вірменську реліквію – декоративне обрамлення брами. Колись воно прикрашало зруйновану росіянами ренесансну вірменську кам’яницю. На початку 1920-х його видлубали з руїн і перенесли на нове місце. На жаль, інша різьблена краса, якою колись так славилося містечко, – назавжди втрачена.
- Перенесене в замок оздоблення вірменської кам’яниці
Мало хто знає, що в Язловці є ще одна унікальна вірменська реліквія. Акцентуємо: визначення «унікальна» – не традиційне у таких випадках перебільшення, а доконаний факт. Ця пам’ятка – одна з найбільш невідомих загалу. Про неї не мають уявлення не лише численні туристи, які останнім часом тут часті гості, але й більшість місцевих мешканців.
- Вірменська криниця
Неподалік колишнього вірменського храму можна побачити ще й «Вірменську криницю». Зовні це традиційне джерело, яке на Поділлі називають «цюркач» – невисокий кам’яний мур з чавунною трубою, з якої струменить (цюрчить) вода. Насправді це досить складна гідроспоруда, зведена працьовитими вірменами ще у XVII столітті. Просто основна її частина прихована від людського ока. Зокрема, перш ніж потрапити до труби, вода накопичується у чималому підземному резервуарі. А до нього вона надходить із потужного джерела, схованого у невеличкій мурованій споруді. Остання зовні нагадує вхід до сільського льоху. Двері закриті на замок – що там усередині, мало хто знає.
- Приховане джерело. Поруч будка для насоса, яким вода подавалася до школи
Якщо кому поталанить зазирнути всередину, то можна побачити різьблену плиту з написами, викарбуваними латиною та вірменською. Експедиції команди ГО «Україна Інкогніта» це вдалося.
Верх таблиці прикрашає орел (голуб?) із розпростертими крилами, під яким зображено хрест, оздоблений химерним рослинним декором. Далі бачимо напис латиною: «Вірменин Акоп для блага суспільства збудував 1611 р.»
Нижче – вже вірменською: «Цей хрест і побудоване джерело – роботи Акопа та його брата Степана. Закінчені по вірменському літочисленню 1000 і 60 року. Абрам [майстер-різьбяр по каменю] виконав з відданістю». Дата 1787 – це рік чергової реконструкції.
Цікаво, що структурно ця таблиця дуже схожа на надгробок відомого польського композитора Миколая Ґомулки (1535–1609), вмурований у стіну сусіднього костелу на честь Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1590 р.). Надгробок, найвірогідніше, теж виготовлено вірменськими майстрами.
- Надгробок композитора Миколая Ґомулки
Взагалі, як вважають дослідники, різьблене оздоблення і костелу, і брами «старого» («верхнього») замку – це теж робота вірменських майстрів Язловця. У тому, що стосується роботи з каменем, на той час вони не мали конкурентів.
- Костел. Вірогідно це теж робота вірменських майстрів
- Фрагмент оздоблення замку
Текст та фото з попередніх мандрівок : Дмитро Полюхович
Фото криниці та таблиці: Роман Маленков
