Язловець, що біля Бучачу на Тернопільщині, – сьогодні невеличке село. Воно переповнене давніми пам’ятками до кожної із яких гармонійно пасує визначення «унікальна». Колись це було гонорове місто, на конкуренцію з боку якого гірко скаржилися купці самого Львова!
В епоху Ренесансу та Ранньомодерну добу обличчя Язловця визначали вірмени, а на початку XVII ст. це місто взагалі було «вірменською столицею» усього Поділля, – тут знаходилася кафедра вірменського архієпископа. На жаль від надзвичайно цікавої і яскравої вірменської спадщини, яка ще на початку ХХ ст. приводила у захват дослідників та мандрівників, залишилося дуже мало. Вся дивовижна ренесансна забудова містечка була знищена російськими бомбардувальниками «Ілля Муромець» під час кількох масованих нальотів, хоча щонайменшої військової потреби у тому не було. Не виключено, що Язловець став першим в історії містом зруйнованим авіацією.
На щастя уціліла головна вірменська святиня – храм Сурб Нікогайос (нині церква св. Миколая, УГКЦ)
Вірменський костел Сурб Нікогайос звели ще 1551 року. Звісно, що він був оборонного типу. Тоді всі муровані сакральні споруди зводилися ще й як фортеці. На початку XVII ст. до храму прибудували ще й чотирикутну башту-дзвіницю.
- Портал вірменської церкви
- Для порівняння, – портал сусіднього костелу (1591 р.)
Про вірменське минуле храму яскраво нагадує фундаційна таблиця з вірменським написом, що прикрашає різьблений ренесансний портал головного входу. Добре видно, що він є майже близнюком подібного порталу з сусіднього костелу Внебовзяття Пречистої Діви Марії.
Ще один вірменський напис помітить не кожен. Він прикрашає прохід від дзвіниці до храму. ШІ перекладає цей текст як «Істинна філософія озброєна справедливістю, а справедливість укріплена шляхетністю». Але щось сумнівно.
У XVII ст. храм навіть встиг побути катедральним. Тобто єпископським. Коли наприкінці XVIII ст. вірмени полишили Язловець, костел певний час стояв пусткою. Лише у 1801 р. його передали місцевій громаді греко-католиків.
В 1916 р. храм суттєво постраждав від російських бомб, що зруйнували дах та склепіння. Мабуть його беріг сам Бог, бо все що було поруч протоорки рознесли в щебінь. До речі на фундаційній таблиці й досі видно сліди від уламків.
- Дорога до Храму…
Текст та фото: Дмитро Полюхович
