Після капітуляції Югославії у 1941 році, гітлерівці зайняли Смедерево. У величезну фортецю, до якої впритул підходили залізничні колії, почали звозити трофейні югославські боєприпаси, яких до червня 1941 року тут назбиралося близько тисячі вагонів. 300 вагонів були із вибухівкою і 5 червня вони вибухнули. Можливо це був найстрашніший неядерний вибух всієї Світової війни – старе місто Смедерево було зруйноване. У місті відразу загинуло 2500 людей, ще 500 померли пізніше, від поранень, а загалом поранено було 5500 осіб. Від колишньої столиці залишились лише стіни.
Смедеревська фортеця одна із найбільших у Європі. Масштаби вражають – 2 кілометри по периметру і 30 башт, різного стану збереження, метрів по 20 висотою. У північно-східному кутку збереглася цитадель фортеці – Мали Град – найбільш цікава її ділянка, яка функціонує як окремий музей, із внутрішніми приміщеннями, галереями, і можливістю піднятись на вежі. Якщо будете у Смедерево – обов’язково відвідайте Мали Град.
На початку 15 століття Сербське державне утворення, яке називалося деспотат, і керувалося деспотами, балансувало між двома могутніми сусідами – Угорським королівством та Османською імперією. Втративши значну частину земель деспоти намагалися утримати свою владу і не втратити решту, тому періодично домовлялися про мир, то з угорцями, то з османами. Деспот Стефан Лазаревич у 1403 році прийняв васалітет від угорського короля, майбутнього імператора Сигізмунда І Люксенбурга, і зробив своєю столицею Белград. Але після смерті деспота у 1427 році, наступником став Георгій (Джурадж) Бранкович, який мусив, згідно із попередніми договорами, віддати Белград Сигізмунду. Натомість він заснував нову столицю Сербії – Смедерево. На березі Дунаю, протягом 1427-1430 років, виросла нова надпотужна фортеця.
Найпотужнішою фортецею на Дунаї в той час був Голубац, і логічно було саме його зробити столицею. Але на Голубац заявили права османи і деспот віддав його султану Мураду ІІ у 1427 році, тому залишився і без фортеці, і без столиці. І вибір впав на Смедерево, розташоване посередині між Белградом і Голубацом.
Будівництво фортеці у новій столиці тривало до 1439 року. В межах мурів виросло нове місто, із палацом деспота, будинками сербської шляхти, крамницями, ремісничими майстернями. Георгій Бранкович намагався вести слизьку угодницьку політику, підписуючи купу угод із потужними державами, і влаштовуючи династичні шлюби. Він навіть одну із своїх дочок заручив із султаном, іншу віддав за угорського графа, підписав угоду із Венецією… Але угоди із османами були не більш надійні, ніж із Росією – у 1439 році 130-тисячне турецьке військо обложило Смедерево й після трьохмісячної осади, взяло місто. Щоправда тоді ще не настав кінець незалежної Сербії – згідно із Сегедським миром, місто повернули через п’ять років… Незалежна Сербія зникла у 1459 році.
Фортеця нині порожня. Там парк і стадіон, і лише у Малому Граді збереглися будівлі, які зараз активно реставруються. Там був тронний зал Бранковича, палац, будинок коменданта. Після тотальної порожнечі, залізничних колій, барж на Дунаї, цитадель фортеці дуже піднімає настрій. Вона дійсно крута.
Недалеко від фортеці розташований історичний центр Смедерево – площа Республіки. Бідненький центр, якщо чесно. Будівля австрійського суду та великий собор святого Георгія, зведений у 1854 році, ще кілька споруд кінця 19 століття – ото й усе. Але у місті є ще один вагомий туристичний об’єкт – Успенська церква, зведена на початку 15 століття у моравському стилі, похідному від візантійського. У храмі просто неймовірні розписи та фрески – це треба побачити обов’язково. Церква розташована на цвинтарі, за кілометр від центру, на захід.
Текст та фото Романа Маленкова.
Фортеця на космічному знімку Google
Успенська церква
Георгіївська церква
