За декілька кілометрів вік кордону з Росією, у місці впадіння річки Рибиця у Псел знаходиться село Велика Рибиця.
Про історію села зовсім немає інформаці, проте можна сказати, що воно точно було засноване до 1677 року, оскільки з грамоти царя до Бєлгородського воєводи Шеремєтева відомо, що цього року в селі вже була дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці, збудована Агафією Безрученко, і Безрученки тоді були в селі землевласниками. Після цієї дерев’яноної церкви була збудована мурована, теж Успенська, ні світлин, ні якихось відомостей про час її побудови так і не знайшли. Діяла вона до 1956 року, потім стояла закритою до 1970 року. Цей рік був для храму останнім. За свідченням старожилів, щоб підірвати святиню, вибухівку довелося класти двічі, з першого разу храм встояв.
Цілих 45 років віруючі села не мали змоги помолитись у місцевому храмі, для цього ходили у сусідні села, коли храми почали відкриватись та відроджуватись. І лише 2015-16 року під церкву віддали будівлю колишньої церковно-парафіяльної школи. Їй в ці роки вдалось вціліти. В різні часи за радянської влади там в 30-40 роки 20 ст. розташовувалась школа-семирічка, потім готель, потім знов школа, вже восьмирічна, знову готель, а до свого теперішнього пристосування будівля стояла пусткою.
Текст та фото Максима Назаренка, Олега Години та Ігоря Дорожка.
