Чортків 2007. Огляд
Напевне, багато було вже написане про це фантастичне місто над Серетом. Але, вважаючи, що Чортків - це чи не найулюблиніше моє місто в України, дозволю собі розповісти про свою коротеньку подорож до нього.
Бережани. Частина 8. Передмістя Лісники та Адамівка
Село Лісники знаходиться відразу за Бережанами по трасі на Рогатин і входить до складу Бережанської міської ради. Відомо, передусім, урочищем Монастирок – культовим місцем ще з поганських часів. Перша згадка про монастир в урочищі – 1320 рік.
Надрічне
Подорожуючи з Бережан до Біща випадково помітили з Ніком вельми симпатичний костел-капличку у селі Надрічне. Будь-які пошуки інформацію про пам’ятки в Інтернеті і літературі не дали результатів. Костел-загадка відсутній навіть в переліку місцевих пам’яток.
Урмань
Якщо ви подорожуєте автотранспортом з Бережан до Поморян чи Золочева, обов’язково будете проїжджати мальовниче село Урмань, розташоване над річкою Золота Липа. Перша писемна згадка про село датується 1385 роком, а сама назва має татарські корені. «Дрімучий ліс» - так можна перекласти на українську назву цього опільського поселення.
Розгадів
Село Розгадів Зборівського району Тернопільщини знаходиться на самому кордоні із Золочівським районом Львівської області.
Сапогів
З дерев’яними храмами Тернопіллю не дуже повезло. Хоча їх тут і вистачає, та майже всі вони спаскуджені уродливими костюмами з блях. Справжніх дерев’яних подільських церков в області залишилося лише декілька: дві в Чорткові та по одній в Скориках, Козині, Сапогові і… здається все. Ось з одним з шедеврів подільського народного дерев’яного зодчества ми сьогодні і познайомимося. Але спочатку трохи про село.
Чорнокінецька Воля
В це невеличке село, яке територіально належить до Чортківського району, ми попали не по своїй волі. Заблукавши в Бурдяківцях і виїхавши на Дубівку, єдиним способом повернутися на трасу Скала - Чортків було їхати через Чорнокінецьку Волю. Які тут дороги, сподіваюсь, розповідати не варто. Нічого особливо цікавого в селі немає, хоча поселення старе: 1654 рік, якщо вірити Вікіпедії.
Висічка
В декількох кілометрах від Борщова по дорозі на Заліщики на високому пагорбі над долиною річки Нічлава біля села Висічка (0,6 тис. мешканців) височіють залишки замку XVII століття. Це місце вражає кожного, хто вперше потрапляє сюди. Ну і що, що від замку залишилися лише півтори вежі? Місце – напрочуд мальовниче, а краєвиди навколо – неймовірно захоплюючі.
Панівці
Це зовсім поруч з Кам’янцем: якихось 5 – 7 кілометрів. Якщо вже приїхали до столиці Поділля, то у Панівці треба з’їздити обов’язково!
Мостиська. Частина ІІ. Передмістя
До Частини І
Долина
Мальовниче село Долина розташовано на правому березі Дністра на кордоні Івано-Франківщини і Тернопілля.
Крім нереально красивих краєвидів, у селі можна подивитися дерев'яну церкву Покрова Присвятої Богородиці.
Вид на село з дністровської кручі:
Рогатин
Рогатин наряду з Коломиєю і Галичем – одне із найприємніших і найзатишніших містечок Прикарпаття. Хоча, називати цей регіон Прикарпаттям не зовсім вірно: Рогатинщина входить до етнографічного регіон з назвою Опілля.
Коломия. Частина ІІ
Початок ТУТБезумовно, найцікавішою цивільною спорудою Коломиї є збудований у 1895 році будинок громадських організацій, де, зокрема, розташовувалося відоме на Галичині товариство «Сокіл». Знаходиться будиночок на західному боці площі Скорбот за адресою: вул.. С.Петлюри, 11.
Івано-Франківськ. Коротка прогулянка
Столиця Прикарпаття має багато назв. Для когось він просто Франківськ, для когось – Франек, Станіслав, Станіславів, а для когось – Сталінськ-Прикарпатський. Особисто для мене Івано-Франківськ – біла ворона, яка відрізняється від більшості міст Галичини. Основна відмінність: перевага духу сучасності над атмосферою типової галицької провінційності. Наприклад, ніщо в житті ніколи не примусить полюбити мене центральну вулицю – Незалежності, де відсоток конструктивізму над модерном перевищує аналогічний відсоток в центрі Харкова чи Дніпропетровська.
Семенівка
Вважається, що село Семенівка, що знаходиться між Пустомитами та Щирцем, засноване у 1397 році. Неподалік села є залізнична зупинка з однойменною назвою. Основна дорога зі Львова на Щирець проходить трохи осторонь села, але час від часу маршрутки через Семенівну курсують. Але ми йшли сюди пішки з Пустомитів.