Бережани. Частина 8. Передмістя Лісники та Адамівка


Село Лісники знаходиться відразу за Бережанами по трасі на Рогатин і входить до складу Бережанської міської ради. Відомо, передусім, урочищем Монастирок – культовим місцем ще з поганських часів. Перша згадка про монастир в урочищі – 1320 рік.

З 1530 року поселення Лісники, як і всі околиці Бережан, переходять у власність магнатів Синявських. Починаючи із XVII століття урочищем монастирок опікуються ченці Василіанського чину, які щорічно на свято Преображення проводять тут відпусти.


Остання служба відбулася в урочищі у 1941 році. Тоді до віруючих звернувся бережанський декан отець Бачинський, промовивши: «Моліться люди, червоний кат наступає!». За совітів місце було під постійним спостереженням з боку тоталітарної влади, але мешканці села все одно впорядковували місце. Навіть пофарбували склепіння і стіни місцевої церкви в синій колір із жовтими зірочками. 22 травня 1980 року церкву спалили невідомі. Ось так виглядала спалена дерев’яна церква XVII століття в урочищі Монастирок:

Відомо, що у ХІХ столітті в Лісниках діяли Народний дім із великою театральною залою, молочарня і пекарня.

В урочищі знаходиться скеля Чортів Камінь (5 метрів заввишки, 7 метрів завширшки) з видовбаним на її південному боці Розп’яттям Христа. У тоталітарні часи Розп’яття порубали сокирою та заліпили спочатку міцним чорним шаром цементу, а поверх нього – сірим, під колір каменю. Відновив його вже в часи Незалежності бережанський майстер-художник Ігор Крук.

Мох, яким покритий Чорний Камінь, з давніх часів вважався чудодійним. Ним лікували хвороби шкіри та зуби.
 
[info]nick_coll на Чортовому Камені:

Неподалеку від Чортового Каменю знаходиться джерело з цілющою водою. Кажуть, що вона допомагає при захворюваннях очей. В останні роки джерело впорядковано: над ним збудовано капличку і встановлено фігуру Божої Матері.


Поруч – озеро, очищене від хащів декілька років тому. Сьогодні Лісники - найулюбленіше місце відпочинку мешканців Бережан.


Передмістя Адамівка виникло у 1584-році на південній околиці Бережан. Головною цікавинкою Адамівки є стара дерев’яна церква Святого Миколая, яка має дійсно поважний вік. Церкву звели у 1691 році, і з того часу Миколаївський храм був центром церковного братства в південному передмісті Бережан, заснованого у 1600 році. За легендою, церкву привезли з Гуцульщини, де її виміняли на зерно та хліб.




До наших днів церква дійшла майже у первісному вигляді. Єдине, що не дає змоги насолодитися її прикрасами у повному обсязі, це вкриті оцинкованим залізом верхи. Церква є тридільною, а її баня має досить складну форму і складається із двох заломів – нижнього прямокутного та верхнього гранчастого. Миколаївська церква має яскраво виражені риси галицької народної архітектури.

Дзвіниця двоярусна, мурована. Ймовірно, збудована значно пізніше за церкву.

Неподалеку від храму знаходиться цікавий пам’ятник-хрест. Це так званий «монумент тверезості», встановлений адамівською громадою у 1878 році та відновлений у 1989-му. Братство тверезості було ініційовано Папою Пієм IV під гаслом «Хрест переможе поганство, хрест переможе пияцтво». Любителі горілки повинні були присягати, що більше ніколи в житті не будуть балуватися «зелений змієм».

В Бережанах є ще одна дерев’яна церква, але вже сучасна. Церква Святого Преподобного Серафіма Саровського Чудотворця зведена у 2006 році по вул. Червоній (на південь від залізничного вокзалу). 

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                  [info]andy_babubudu

Читати ще про Бережани:

частина 1: Трохи історії і вечір над ставом
частина 2: Замок Синявських
частина 3: Парафіяльний костел
частина 4: Площа Ринок
частина 5: Вулиця Вірменська
частина 6: Цікавинки середмістя
частина 7: Бернардинський монастир і панорами міста

49.445584, 24.912048 Дивитись на карті: Google Maps