Якщо ви подорожуєте автотранспортом з Бережан до Поморян чи Золочева, обов’язково будете проїжджати мальовниче село Урмань, розташоване над річкою Золота Липа. Перша писемна згадка про село датується 1385 роком, а сама назва має татарські корені. «Дрімучий ліс» – так можна перекласти на українську назву цього опільського поселення.
В Урмані варто зупинитися хоча б на 15 хвилин, що оглянути стару тризрубну дерев’яну церкву і скульптуру Божої Матері поруч з нею. Церква Петра і Павла зведена у 1668 році на, про що каже нам надпис на налічнику двері. Сам храм зведений на Покутті (Прикарпаття) та перевезений пізніше до Урмані.
Для тих, кого цікавлять деталі храму, перекладаю інформацію про Петропавловську церкву з «Пам’ятків містобудівництва та архітектури»:
В кінці XIX в. з’явилася прибудова з північного боку апсиди.
Споруда дерев’яна, трьохзрубова. Складається з квадратної в плані нави, прямокутних бабинця і апсиди, орієнтованих довгою стороною впоперек подовжньої осі нави. Нава вища і більша за рівновеликі бічні об’єми, перекрита зімкнутим зрубовим склепінням на невисокому світловому восьмерику, увінчаному заломним ліхтариком з вітражними вікнами. Бабинець і апсида перекриті рубаними склепіннями. Вхід – на південному фасаді, оформлений двохколонним ганочком під склепінням з невеликим трикутним фронтоном. Опасання на крупних різьблених кронштейнах. Верхня частина споруди обшита гонтом. У інтер’єрі бабинець просторово об’єднаний з навою високим п’ятигранним отвором. Пам’ятник є твором галицької школи народної архітектури.
Наприкінці минулого століття в Урмані зведено новий великий мурований храм. Також Петропавловська.
Текст Андрія Бондаренка, фото Романа Маленкова.
