
Лужани
За Мамаївцями відразу починається містечко ЛУЖАНИ (4,9 тис. мешканців) - без перебільшення, одне з найцікавіших місць Буковини. Про дату заснування населеного пункту вчені ведуть суперечки і в наші дні. Офіційною датою вважається 7 жовтня 1453 року. Саме в цей день боярин Федір Вітольд придбав Лужани у Костя Вранича – сина Драгомира Вранича, боярина воєводи Олександра Доброго за 400 турецьких золотих, про що свідчить господарська грамота.
Чортория
Найцікавіше село Кіцманщині, безумовно, Чортория. Тут є на що подивитися туристу: замок-палац, дерев’яна церква, лебедині озера…
Кіцмань
Перша письмова згадка про КІЦМАНЬ (7,6 тис. мешканців) датується 1413 роком. Цей населений пункт згадується у грамоті молдавського господаря Олександра Доброго від 6 червня 1413 року, згідно якої він дарить «великий Коцман з усіма його присілками» своїй тещі Анастасії. З цієї грамоти стає зрозумілим, що Кіцмань вже тоді був значним поселенням. Його розвитку сприяло розташування на перехресті доріг, які з’єднували долини Дністра і Прута.
Чорний Потік
Село ЧОРНИЙ ПОТІК (0,6 тис. мешканців), що лежить в долині каньйонних виступів, відомо з 1495 року. В період австрійського та румунського панування село було власністю панів Бзових, які залишили після себе гарні спогади місцевих мешканців та декілька архітектурних пам’яток. А в околицях села знаходиться ще й природна пам'ятка – водоспад Чорнопотоцький.
Самушин
САМУШИН (0,4 тис. мешканців) - маленьке село Заставнівського району, розташоване безпосередньо на березі Дністра. В документах Самушин вперше згадується у 1636 році, але є історичні підстави вважати, що поселення існує з 1621 року. З походженням назви села пов’язана легенда, яка близька до справжніх історичних подій. Під час Хотинської війни у 1621 році передовий загін козаків, прямуючи до Хотина, шукав переправу через Дністер i натрапив на турків, що їх переслідували. У сутичці з ворогами загинули всі, крім козака Самуся.
Брідок
Cело БРІДОК (0,5 тис. мешканців) знаходиться у декількох кілометрах на північ від вже відомого нам села Вікно на березі Дністра. Засноване воно у 1651 році козаком Якимом Сулимою, якій належав до війська Богдана Хмельницького. Козаки, втікаючи від ворогів, вбрід перейшли річку Дністер і на правому березі заснували поселення, яке і отримало відповідну назву.
Погорілівка
ПОГОРІЛІВКА (1,6 тис. мешканців). з найцікавіших сіл Заставнівщини. Село засновано у 1452 році вихідцями з старих поселень Мартинівка, Фуштейка та Калинівка, спалених турками. Село приваблює своєю історією, заповідними урочищами, декількома печерами та іншими природними об’єктами.Панорама клікабельна!

Вікно
Назва села ВІКНО (стара назва «Окна», Заставнівський р-н, 1,5 тис. мешканців), походить від слова «вікниця», яким називають плеса води серед заростів осоки, що не замерзають узимку. В історичних джерелах Вікно вперше згадується в 1591 році під назвою Мартинівка.
Веренчанка
ВЕРЕНЧАНКА (3,8 тис. мешканців) – найбільше за чисельністю населення село Заставнівщини. Перша згадка про нього датується 1589 роком. Через село проходить збудована за часів австро-угорського панування залізниця Тернопіль – Чернівці. Веренчанка – вузлова станція: від основної гілки відходить додаткова гілка місцевого значення на Заставну та Вікна Буковини, про яку вже згадувалося у розповіді про Вікно.
Василів
ВАСИЛІВ (Заставнівський район) вперше згадується у 1230 році давньоруським літописцем під час описання переслідування Данилом Галицьким мадяр, що бігли до Пруту: «От туду же поиде Король ко Василеву и переиде Днестр и поиде ко Пруту».
Репужинці
Репужинці знаходяться на правому березі Дністра в декількох кілометрах на схід від Хрещатика. Засновані у 1353 році паном Аскольдом Репужинецьким. Пізніше, у татарських нападів село занепало і знову відродилося у 1772 році.
Звенячин
ЗВЕНЯЧИН (стара назва – Звиняче, 1,1 тис. мешканців) розташований на березі Дністра. Поруч – скельний Хрещатинський монастир, на протилежному березі – Заліщики. Головна дорога проходить через село по дну глибокого яру. Щоб оцінити всю красу місця варто піднятися від дороги на будь який уклін яру. Звідси у північному напрямку відкривається панорама села із церквою Різдва Богородиці – архітектурної пам’ятки національного значення, а далі за Дністром видніється тернопільський берег і місто Заліщики.
Хрещатик
Свято-Іоанно-Богословський Хрещатинський монастир починає cвій відлік з ХVII століття, коли ченці Манявського («Великого») скиту-монастирю, що на Галичині, рятувалися від переслідування православ’я унією у відносно безпечні задністрянські землі Буковини.
Сутківці
Сутківці – село в Ярмолинському районі Хмельницької області, що знаходиться приблизно в 5 кілометрах від Шарівки. Знайти село та його визначні пам’ятки досить просто: на трасі Хмельницький – Кам’янець є дороговказ «Церква-замок…»
Шарівка
Старовинне подільське містечко Шаравка вперше згадується у 1433 році. Принаймні так стверджує стаття О.Пламеницької «Оборонні храми Поділля».