В Адамівці, що є зараз невід’ємною частиною Бережан, а колись була окремим самостійним селом, збереглась Миколаївська церква, 1691 року, пам’ятка галицького дерев’яного зодчества.
Будівництво Бережан почалось з ринкової площа та кількох вулиць, що починались від неї. Коли місця стає недостатньо, а до того ж виникла потреба в розміщенні полонених татар і турків, в південному передмісті в 1584 році засновують село, яке назвали Адамівкою. Є версія, що назване воно в честь власника – Адама Сенявського, рід яких володів тутешніми землями протягом двох столітть. Вікі пише, що й заснував село він. Але ж на той час йому було лише 9 років. Вірогідно, що засновником був батько Адама, назвавши на честь сина. Хоча, Єронім Сенявський, і помер 1582 року, до першої згадки про село, але це саме писемна згадка. А взагалі, ця версія є похідною з легенди, а легенди не завжди дружать з датами. Та й є інша версія, згідно якої село назване на честь внука короля Данила.
Із все більшим розквітом Бережан, село як придаток, потихеньку занепадає та поглинається містом. 1665 року підпорядковане на правах автономії Бережанському магістратові, а з 1843 року взагалі приєднується до Бережан і перестає існувати як окремий населений пункт. Але ще й до цього часу від мешканців Бережан, коли спитаєш про щось, можна почути, наприклад: “А, так це не у нас, це в Адамівці”.
В 1600 році в Адамівці засновується церковне братство. Так, саме тут, а не в більших Бережанах. Таким чином, можна стверджувати, що початкова церква в Адамівці (від XVI ст.) та відповідно парафія мали досить високий статус. І так було до об’єднання парафій у 1785 році. Церква, що збереглась до сьогодні, збудована в 1691 році. Кажуть, що перевезли її десь з Гуцульщини, обмінявши на зерно та хліб.
Бляшаний дах XXст. звичайно зіпсував автентичність, але не так, щоб храм втратив свою красу. Більше мене відвернула прибудова, яка приліплена з тилу. Мало того, що вона підім’яла частину опасання, але ще й металопластикові двері стали “верхом гармонії”. А ось по брусам та їх скрепінню, можна бачити, як будували саме в XVI ст. Дзвіницю змінили на нову, муровану в 1867 році.
Чудовий іконостас, на жаль, побачити не вдалось.
Текст Ігоря Дорожка, фото Романа Маленкова.
