Якось мені довелося почути оповідь одного старенького лісника у Рахівському районі Закарпатської області. Розповідав він про якусь швейцарську (чи то німецьку, чи австрійську) делегацію, яка дуже давно, може ще й за цісаря, гостювала у неймовірних букових лісах, в мисливських угіддях чеських (чи угорських) панів. Один із делегатів зробив запис у щоденнику, про недоторканий віковічний праліс, і на цей запис звернули увагу через 80 років. Нова делегація приїхала у 90-ті роки минулого століття у ту саму місцевість, описану в щоденнику, і була вражена – праліси збереглися, бо стояли у важкодоступній місцевості, і їх було незручно рубати й вивозити. От побачите, казав тоді лісник, швейцарці зроблять тут заповідник.
Лісник виявився справжнім пророком – букові праліси Карпат внесли до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО у 2007 році. Тоді він був розташований на території України (70%, шість масивів) та Словаччини (4 масиви). Потім об’єкт двічі доповнювали (у 2011 та 2017 рр.) і зараз він розташований на території 12 країн (Австрія, Албанія, Бельгія, Болгарія, Іспанія, Італія, Німеччина, Румунія, Словаччина, Словенія, Хорватія та Україна) – всюди, де є цінні осередки старих букових лісів. Офіційна сучасна назва об’єкту – Стародавні та первісні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи.
Критерії ЮНЕСКО.
Критерій іх. Об’єкт становить надзвичайну світову цінність, адже є прикладом недоторканих природних комплексів помірного поясу. Він містить генофонд бука лісового й демонструє унікальну природну модель з процесами розвитку букового лісу в різноманітних природно-кліматичних умовах.
Що таке праліс?
Похмурий ліс, із величезними віковими деревами, значною кількістю повалених стовбурів, вкритих, ніби щетиною, підростом, із сухостоєм, який скрипить і стогне від вітру – ліс ніби із казки, і, головне, майже без слідів людської діяльності – оце і є праліс. А якщо науковою мовою, то пралісом називається перестійний ліс, або його ділянка, що має значний вік від часу виникнення та унікальні біологічні риси. В таких лісах багато рівнів рослинності, яка тривалий час не зазнавала антропогенного впливу.
Букові ліси – одні із найпоширеніших у Європі, але й одні з найбільш вразливих, адже здавна зазнають найбільших рубок за цінність своєї деревини. Так сталося, що у Європі старі букові ліси майже зникли, тому праліси Карпат стали, свого часу, ледь не відкриттям для європейських науковців. Ліси, які не зазнавали відчутного антропогенного впливу сотні років, адже використовувалися як мисливські угіддя стали еталоном букових пралісів та найкраще збереженим генофондом бука лісового, і саме тому їх визнали об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.
У 2007 році новостворений об’єкт Букові праліси Карпат був розташований на території України і Словаччини на площі 77971,6 га. 10 унікальних масивів простяглись від Мармароського масиву та Чорногірського хребта, Полонинським хребтом на захід до словацького масиву Вигорлат. П’ять заповідних масивів пралісів (Чорногірський, Угольсько-Широколужанський, Мармароський, Свидовецький та Кузій-Трибушанський) розташовані в межах Карпатського біосферного заповідника, масив Стужиця-Ужок лежить в Ужанському національному парку. Найбільший серед усіх масивів пралісів Угольсько-Широколужанський.
Дякуючи красуні Говерлі – найвищій горі в Україні, та ще семи горам, які перевищують висоту у 2 тисячі метрів, найвідомішим і найбільш відвідуваним туристами є Чорногірський хребет. Як мінімум, не менш цікавим, але значно менш доступним є Мармароський масив – відріг великого гірського хребта, із найвища вершина якого стирчать десь у Румунії, а у нас є неймовірний Піп (Поп) Іван Мармороський висотою 1936 м. За мальовничі, гостроверхі, скелясті верхи Мармороський масив називають «Гуцульські Альпи». Найкоротший шлях до наймальовничіших українських гір лежить від села Ділове, але навіть він займає два дні – без ночівлі, пішки, дістатися Попа Івана дуже складно. Можна, звичайно, скористатись позашляховиком, але дорога дуже складна і, навіть, небезпечна.
Свидовецький хребет також неабияк цікавий туристам. Його найбільша висота 1883 м, але дістатись сюди нескладно, адже з одного боку це пологий насув із відносно простим підйомом. Свидовець вражає своїми льодовиковими карами та озерами.
У 2011 році транскордонний природний об’єкт «Букові ліси Карпат» був розширений – до нього додали п’ять старих букових масивів у Німеччині. Через шість років по тому відбулося масштабне розширення об’єкту – додали заповідні праліси у дев’яти країнах. Крім того, розширили представництво України – додали чотири масиви із національного природного парку «Синевир» (Дарвайка, Квасовець, Стримба, Вільшани), два масиви у національному парку «Зачарований край» (Іршавка, Великий Діл), крім того було додано об’єкти за межами Карпат – національний парк «Розточчя» (це на Львівщині) та лісовий заказник «Сатанівська дача».
Об’єкт із назвою «Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи» – єдиний природний об’єкт на території України із Списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Можливо, колись, до нього долучиться біосферний заповідник «Асканія-Нова», який нині у Попередньому Списку (Списку кандидатів).
Текст Романа Маленкова, фото Сергія Щербія. Із книги “Світова спадщина в Україні”
