Ужгородський замок часто називають Унгвар (з угорської Ungvar – замок на річці Унг). Річка Уж угорською – Унг. Це не найбільш естетично ефектна замкова твердиня України, за красою його не порівняти із Паланком або Хотином. Тут немає високих башт, мальовничих зубців і шпилів, але для прихильників фортифікаційної архітектури Ужгородський замок – прекрасна локація. І хочемо зазначити, що за своєю міццю Унгвар навряд чи поступався більшості українських замків. Ну і взагалі, краса – поняття доволі суб’єктивне.
Замок в Ужгороді з’явився фактично із появою міста – напевне він і був містом. Збудували його білі хорвати ще у 9 столітті – це було традиційне для тих часів укріплення із землі та дерева. У білих хорватів замок відібрали угорці у 10 столітті. Вони ж перебудували його із каменю, і напевне це сталося вже у 13 столітті, після монголо-татарської навали. А ще через сто років замок Унгвар та місто мадярський король Карл Роберт Анжу подарував родині Другетів – італійсько-французькому магнатському роду. Володіли вони ужгородським замком аж до 1691 року.
Нинішні свої ренесансно-барокові форми замок отримав у 16-17 століттях. Тоді ж його перебудували за новими фортифікаційними технологіями – мури зробили більш низькими, оточивши їх широким сухим ровом-пасткою, із валом, а на кутах з’явилися чотири бастіони. Цього потребували нові артилерійські технології – гармати ставали більш потужними і далекобійними, і високі мури із баштами ставали для них прекрасною мішенню.
Палац Другетів, який звели навпроти головної брами, має чотири наріжні башти і є останнім рубежем оборони – цитаделлю. Він дуже суворий на вигляд і майже не має ніякого зовнішнього декору. Навряд чи він був ідеальним для комфортного життя, та і обігріти його таку будівлю непросто, але фортифікаційну функцію він виконував справно – захищав Другетів від ворогів.
Поряд із палацом за замковими мурами від 13 століття стояла церква святого Юрія. Нині від неї зберігся лише фундамент.
У 18 столітті замок Унгвар фактично втратив своє фортифікаційне значення. Востаннє функції твердині він виконував під час антигабсбурзької війни Ференца ІІ Ракоці (офіційна назва – Визвольна війна угорського народу, мені не дуже подобається, адже угорці самі були ще тими загарбниками) 1703-1711 рр. Тоді він витримав кілька облог, в тому числі й від селянського війська горян (переважно українців-русинів), очолюваного Іваном Бецою. Закінчилося все поразкою угорців й кінцевим захопленням Ужгорода австрійцями. Замок позбавили усіх матеріальних цінностей, накопичуваних Другетами століттями – усе вивезли до Відня. А у 1775 році імператриця Марія-Терезія віддала замок греко-католицькій єпархії.
Нині Ужгородський замок – прекрасний музейний комплекс. Будете в Ужгороді – обов’язково відвідайте.
Текст та фото Романа Маленкова.
Палац-цитадель
Інтер’єри
Музей музичних інструментів
