Справжній королівський замок на Закарпатті… був. Більшість звичайних туристів зараз навряд чи будуть робити гак, щоб подивитися на рештки каміння. Ми ж незвичайні, а тому гайда в Королевj в замок Нялаб Нелаб Ньолаб угорською Nyalábvár.
Побудований замок на витягнутій овальній горі вулканічного походження висотою з пів сотні метрів. Можливо й до приходу на ці землі угорських племен тут існувало слов’янське городище.
Якщо для багатьох міст похід Батия був таким сумним водорозділом, то замок й полчища монголів весною 1241 року розділила надзвичайно повноводна в ту пору Тиса. Десь якраз потому ліси навколо поселення багаті усякими вепрами, ведмедями, лосями, оленями привернули увагу майбутнього угорського короля Іштвана V. Король приїжджає на полювання, а жити де? Янукович уже в ХХІ столітті й той будував хонки, а для короля на вершині пагорба був побудований дерев’яний мисливський Королівський будиночок тобто domus regalis. Латина латиною, а угорською буде Király háza, українською 🙂 Кіральхаза.
Можливо вже наступний король Ласло IV перетворює будиночок у замок і запрошує німецьких колоністів ремісників селитися в околицях, щоб ordnung був, а не то шо у вас. Розваги розвагами, але замок охороняв поруч із замками в Хусті, Севлюші, Вишкові «дорогу солі», яка цінувалася в середні віки на вагу золота. Саме вздовж Тиси з копальнь Марамороша її везли в центральні райони Угорщини для вжитку й на продаж. Відповідно з кінця ХІІІ століття й згадується уже замок під назвою Нялаб. Найпопулярніша легенда пов’язує назву замку з іменем лицаря-розбійника на ім’я Нялаб, який захопив замок в Королево і деякий час володів ним. За іншою версією замок отримав свою назву від того, що мито купці платили «в’язками товару» («nyaláb» у перекладі з угорської – пучок, сніп, оберемок або в’язка).
Зі зміною угорської династії не всі підтримали нового короля Карла Роберта й розпочали проти нього боротьбу. Жупан Беке Боршо, який володів у той період Севлюшем (сучасний Виноградів), приєднався до антикоролівської коаліції феодалів, яка зрештою була розгромлена. Королівські війська займають Севлюш і штурмом захоплюють Севлюшський замок. Жупан сховався в замку Нялаб, який королівські війська тут же беруть в облогу. Замок руйнується під час облоги й штурму, але одразу починається й відновлення.
У 1378 році король Сигізмунд I Люксембург передає замок і домінію Нялаб у володіння багатому волоському воєводі Дразі в рахунок погашення боргів. Через 27 років, щоб якось збалансувати впливи воєвод Драги і Балки, король призначає угочанським жупаном соратника по Нікопольській битві Петра Перені. І передає йому контроль над «соляним шляхом» і Севлюш. У 1405 р. Перені оформлює його, як спадкове володіння за заслуги перед королем Сигизмундом – придушення угорського баронського бунту Іштвана Дебреі. Сигизмунд I Люксембург — король Угорщини, титулярний король Галичини та Володимирії (1387—1437), король Німеччини (1411-1437) і Курфюрст Бранденбургу (1378—1388, 1410 —1415), Богемії (1419—1421, 1436—1437), імператор Священної Римської імперії (з 1433), останній представник династії Люксембургів. Після смерті чеського короля Вацлава IV (1419) гусити підняли повстання проти претендента на трон цього імператора й запропонували чеську корону польському королю Владиславу II Ягайлу, а коли той відмовився, Великому князю Литовському Вітовту. 14 липня 1420 року Ян Жижка розгромив війська Сигізмунда під Прагою (битва біля Віткової гори).
Divide et impera. Нялаб у Драго забрали поза його волею і він спішно покинув замок, не встигши навіть прихопити з собою пару скринь. Зберігся документ, за яким Петро Перені, на радостях з такого значного здобутку, повернув вдові Драга і її синам пару скринь їхнього майна.
Колишні власники ще майже сотню років боролися в судах, аж доки в 1506 році за часів короля Владислава їм не було відмовлено остаточно. Нас, напевно, не може не здивувати таке довге розслідування і затягування судового процесу на сотню років. Замок же за цей час перетворився в головну резиденцію роду Перені.
У 1467 році за Матяша I Корвіна в Угорщину приїжджає італійський архітектор і військовий інженер Аристотель Фіоравенті, який потому в Москві побудує Успенський собор Московського кремля. А поки що він займається модернізацією укріплень замку Нялаб. Руїни вежі в південній частині замкового двору з’явилася саме в цей період. Окремі ділянки укріплень були декоровані сітчастим орнаментом з цегли-залізняку.
У 1511 році угорський король передає під владу Габора Перені ще й замок Хуст. Після чого Перені контролюють 2 комітати: Угочанський і Мараморошський та аж 3 замки регіону: Хустський, Нялаб і Канків (Севлюш). У 1514 куруци Дьєрдя Дожі спробували штурмом захопити Нялаб, де в цей час в замку сховалася знать Угочанського комітату і сім’я Перені. Габор Перені, що в цей час був Хусті, із загоном хустського гарнізону спішно висунувся в бік замку і повстанці порозбігалися без бою.
29 серпня 1526 рік у трагічній для війська юного «хрестоносця» короля Лайоша II Ягеллончика битві при Могачу з турецьким військом Сулеймана Пишного гине власник Нялаба Габор Перені.
Після смерті Габора замок залишився під опікою його дружини Катерини, яка у 1530-х роках запросила в замок учителем для сина Яноша Бенедека Ком’яті. Як виявилося основоположника угорської літератури ренесансу, першого перекладача друкованої Біблії угорською мовою. ЇЇ видання спонсорувала Катерина.
Про надійність укріплень замку Нялаб свідчить той факт, що тут деякий час зберігалася корона Яноша Запольяі, який правив Угорщиною під протекторатом турецького султана.
У центрі замку був викопаний колодязь глибиною не менше 55 метрів через товщу вулканічної породи. Товщина стін замку складала 2-3 метри. Він ділився на південний і північний окремі оборонні двори. Між ними був рів і дерев’яний міст. Північний – головний двір – оточений стінами до 10 метрів повторював контури тераси й був близький до квадрата орієнтовно 60х50 метрів. Можливо, у замку не було повноцінних веж, замість яких лінію укріплень посилювали напівкруглі і клиноподібні виступи замкових стін. Ворота замку були влаштовані в південній стіні й додатково захищались барбаканом. На відміну від північного двору, південний був дуже витягнутим і його захищали кам’яні на торцях й дерев’яні оборонні споруди.
У 1661 році замок тримали в облозі пів року турки чи татари. Протягом 16 – 17 століть між Перені і австрійськими Габсбургами, які включили Угорщину в сферу своїх інтересів, існували приватні розбіжності. З цієї причини Перені викликали у Габсургів недовіру. Австрійський імператор Леопольд I ввів на територію Закарпаття свої війська, частина яких зайняла замок. У 1672 рроці після чергового антигабсбурзького повстання Петра Зріні було прийнято рішення зруйнувати замок. Родина Перені, яка була більш-менш лояльною до короля Угорщини й не брала участь у повстанні, до останнього моменту не йняла віри, що замок зруйнують. Вирок був приведений у виконання: замкові укріплення, ймовірно, були підірвані. З тих пір замок перетворився в руїни і після цього не відновлювався.
У експозиції Музею збройних сил України є меч, знайдений при розкопках в 70-ті роки в замку.
У 90-ті роки на місці зруйнованої в 1945-му році каплиці була побудована невелика церква Пресвятої Діви Марії.
Текст і фото Сергія Щербія
