На півдні Албанії, за 15 км від грецького кордону, на березі Іонічного моря, майже навпроти грецького острова Керкіра (Корфу), лежить місто Саранда. Нині це популярний курорт, який нагадав мені Вльору, хоч і менший за розмірами. Широчезний пляж та як нова копійка набережна. Купа ресторанчиків із національною кухнею – чорба, кьофте, кебаб, ягня, перець – Балкани, все-таки. Як і у Вльорі, тут бідненький історичний центр, найбільш відомою пам’яткою якого є підмурки середньовічної синагоги, і фортеця на горі, за містом.
Саранда була відома ще з другого століття до нашої ери. Тоді це було грецьке місто Онхесм. Іллірійці, римляни, візантійці, венеційці, турки, австрійці – серед власників Саранди повний балканський комплект. А в часи Другої світової війни Сарандою володіли ще й італійці та німці.
Назва Саранда з’явилася у візантійський період. Тут стояв монастир Айа-Саранда (сорок святих, сорок Севастійських мучеників), і саме він дав назву місту.
Над Сарандою, на високій горі, здіймається фортеця Лекурсі. Її збудував турецький султан Сулейман Пишний (той, що чоловік Роксолани), як плацдарм для подальшого наступу на північ Балкан, та на острів Корфу. Нині Лекурсі відвідують заради чудесних краєвидів – звідси видно море з численними островами, звідси видно сучасну курортну забудову Саранди, звідси видно казкові гори внутрішньої гряди (на схід від узбережжя)а ще тут, у фортеці є модний ресторан, а навколо купа дотів-бункерів, які опеньками обсіли твердиню Сулеймана Пишного.
Важко сказати, що фортеця Лекурсі збережана гарно, але ж порівняно із Каніною у Вльорі – вона як новенька. Прямокутна, висота стін метрів 3-5, єдина збережено-реконструйована потужна кругла башта трохи вища. Навколо фортеці поставили кілька цікавих гармат, напевно часів Першої світової війни, ну і про бункери Енвера Ходжі я вже казав – їх тут чималенько. Ресторан займає майже увесь внутрішній простір фортеці, адже тут крім самої будівлі, зведеної в стилі «під старовину», є ще й тераси із столиками. В наші відвідини ресторан було зачинено, тому про кухню і ціни нічого сказати не можу
Текст та фото Романа Малекова
